1. Роль кредитних операцій у банківській діяльності.

Кредитна операція – вид активних банківських операцій, пов’язаних з розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування на загальних умовах кредитування, а саме: строковості, платності, поверненості, забезпеченості, цільового використання. Фактично кредитні операції являють собою перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів, відображають економічні відносини між банками, які виступають в ролі кредиторів, та суб’єктами господарювання – позичальниками (фізичні та юридичні особи).

Надання кредитів є основною економічною функцією комерційних банків, яка здійснюється для фінансування споживчих та інвестиційних цілей підприємств, фірм, фізичних осіб та державних організацій. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регі­онів, що ними обслуговуються, оскільки банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робо­чих місць, будівництву об'єктів соціального та культурного при­значення, а також забезпечують економічну стабільність.

Кредити становлять близько 60% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів.

2. Суть кредиту, передумови його виникнення.

Сутність кредиту широко та всесторонньо розглянута як у вітчизняній, так і в іноземній науковій літературі. Існує багато поглядів та напрямків трактування природи кредиту, проте в загальному розумінні кредит можна розглядати як економічні відносини договірного характеру між суб’єктами господарювання (кредитором та позичальником), які виникають з приводу перерозподілу тимчасово вільних ресурсів. Ознаки, характерні для цього виду відносин, визначають наявність певних принципів, відповідо до яких здійснюється кредитування, а саме строковості, забезпеченості, поверненості, платності, цільового використання.

Тобто, кредит – це економічні відносини, які виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та плати за користування ними.

Сторони, які приймають участь у відносинах кредитування, є суб’єктами кредитних відносин, а ресурси, щодо яких укладається кредитний договір, виступають об’єктом кредиту.

Передумовою кредиту є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника.

Функціонування та розвиток кредитних відносин зумовлюються багатьма чинниками, головним з яких є невідповідність потреб в коштах наявним їх джерелам як у фізичних осіб, так і у господарюючих суб’єктів. Існування кредиту об’єктивно зумовлене наявністю товарно – грошових відносин. В системі товарного виробництва кредитні відносини є важливою ланкою, що забезпечує стабільність функціонування цієї системи та надає можливості для подальшого її розвитку.

В 18 – 19 ст були перші спроби розгляду кредиту з наукової точки зору.

Натуралістична теорія. Засновниками натуралістичної теорії виступили класики науково-економічної думки Сміт, Рікардо, Тюрго, Мілль. Суть натуралістичної теорії:

• Об’єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ, які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому

• Кредит – форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві.

• Позичковий капітал є реальним капіталом.

• Банки виступають лише як посередники в кредиті, акумулюючи кошти, а потім розміщуючи їх, як позику. З цього виходить, що пасивні операції банку є первинними щодо активних.

Капіталотворча теорія кредиту. Засновники: Кейнс, Шумпетер, Фрідман. Суть капіталотворчої теорії:

• Кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу.

• Банки відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні кредитних відносин.

Активні операції банків є первинними щодо пасивних.