2.Мінеральна сировина: класифікація, характеристика, галузі використання.

Найважливішою сировиною є мінеральна. За галузево-технологічним принципом мін сир-ну под.-ть на: рудна, нерудна, паливна. Рудна – гірські породи, що містять метали, які можуть бути економічно вигідно вилучені в технічно чистому вигляді. Нерудна – сир-на, яку вик-ть у вир-ві в хім., буд-их та інш неметалевих мат-ів та яке не є джерелом отримання металів. Паливне – належать орг. копалини: вугілля, торф, нафта, сланці, що їх використовують як паливо або як сир-ну для хім., металургійної та інш пром.-ей. Рудна сир-на. Гірські копалини, які можна використовувати без переробки або після неї наз-ть корисними копалинами. Промисловими металевими рудами наз-ть корисні копалини, які містять 1 або кілька металів у к-ті й формі, що допускають на даному етапі розвитку техніки їх економічно рац-не вилучення. Збагаченням корисних копалин наз-ть сук-сть процесів обробки, в рез-ті якої мін сир-ну можна використ-ти з більшим технічним і ек-им ефектом. Способи збагачення мін сир-ни: флотація, подрібнення, агломерація. Кл-ія руд за к-тю металів: 1.монометалічні (тільки 1 метал доцільний для добування): хромові, залізні, золотовмісні руди. 2.біметалічні (2 метали): мідно-молібденові, свинцево-цинкові. 3. Поліметалічні (більше 2): саксонські руди, які містять кобальт, нікель, срібло, уран, та колчеданні руди, що містять свинець, цинк, мідь, срібло. За призначенням: руди чорних металів, кольорових, рідкісних. Нерудна (мін-хім) сир-на є джерелом добування неметалів (сірки, фосфору та ін.), солей, мін-их добрив, буд-их мат-ів. найважливіші види нерудної сир-ни: саморідна сірка, апатити, фосфорити, природні солі (калійні, сода, кухонна сіль). До нерудної сир-ни належать алмаз, графіт.Вик-ть для вир-ва буд мат-ів. Горюча мін сир-на(паливо). Паливо – горючі орг. реч-ни, які є джерелом теплової енергії і сировиною для хім., металургійної та інш галузей пром.-ті. За агр. станом: тв. (вугілля, торф, деревина, сланці). Рідке (нафта, нафтопродукти), газоподібне (природний і попутний гази). За пох-ям: природня – гор кор. коп. (торф, вугілля, гор сланці), штучна (доменний газ – у рез-ті переробки природного палива).

14Порошкова металургія. Основні етапи виготовлення виробів із порошків.

Порошкова металургія – це галузь техніки з виготовлення порошків із металів і їхніх сплавів й одержання з них заготовок і виробів без розплавлювання основного компонента. Серед наявних різноманітних способів обробки металів порошкова металургія займає своє особливе місце, тому що дозволяє не тільки робити вироби різних форм і призначень, але і створювати принципово нові матеріали, одержати які іншими шляхом украй важко або взагалі неможливо. Порошкова металургія успішно конкурує з литтям, обробкою тиском, різанням та іншими методами, доповнюючи або заміняючи їх. Типова технологічна схема виробництва заготовок і виробів методом порошкової металургії включає чотири основні операції: 1. Одержання металевих порошків є найважливішою операцією технологічного процесу виготовлення деталей і порошкових матеріалів, від яких залежать їхні основні властивості. Всі відомі способи виробництва порошків умовно розділяють на механічні й фізико-механічні.Механічні методи одержання порошків – роздрібнення і розмелювання, розпилення, гранулювання – характеризуються переробкою матеріалів у порошок без зміни їхнього хімічного складу. Фізико-хімічні методи– відзначається тим, що одержуваний порошок за хімічним складом істотно відрізняється від вихідного матеріалу. Іноді з метою поліпшення характеристик матеріалу застосовують комбіновані методи одержання порошків. 2. Формування — це процес отримання заготовки (виробу) заданої форми і розмірів у результаті ущільнення порошку. Перед формуванням порошок піддають термообробці з метою підвищення пластичності та покращення його здатності до пресування або прокатування. Найпоширенішим способом формування готових виробів є холодне та гаряче пресування, вальцювання та шлікерне лиття. 3.Спікання. Вироби, отримані з порошків, мають малу міцність. Щоб надати їм більшої міцності та твердості, їх спікають. Спіканням називають відпалення виробів за температури, яка становить 0,7-0,8 температури плавлення основної складової шихти. Час спікання становить 1-2 години. Під час спікання у виробах відбуваються складні фізико-хімічні процеси , поліпшуються механічні властивості тощо. 4. Остаточна обробка виробів. У разі потреби порошкові вироби піддають ще додатковій обробці. Остаточна обробка складається з таких операцій: калібрування, різання, термічної та хіміко-термічної обробки, повторного спікання тощо. У процесі калібрування уточнюють розміри виробів, ущільнюють і полірують їх поверхні тощо. Різання застосовують тоді, коли пресуванням не можна виготовити вироби потрібної форми та розмірів, для нарізання внутрішньої та зовнішньої різьби, отримання вузьких, але глибоких отворів тощо. Термічну та хіміко-термічну обробку виробів проводять так само, як для металів і сплавів. Повторне пресування проводять тоді, коли під час першого пресування не можна отримати виріб складної форми.