Розділ іх. Системи рухомого супутникового зв’язку

9.1. Особливості функціонування систем рухомого супутникового зв'язку

Системи рухомого супутникового зв'язку (СРСЗ) призначені для організації зв'язку між абонентами наземних мереж загального користування і рухомих терміналів, встановлених на рухомих об'єктах, наприклад морських і річкових судах, літаках, автомобілях, залізничних поїздах і т.д.

Станції систем РСЗ залежно від займаного ними місця в ієрархії системи й виконуваних функцій розділяються на три види:

1. рухомі термінали користувачів (абонентські станції);

2. стаціонарні станції;

3. станції керування мережею (іноді їх називають координуючими станціями).

При розробці будь-якої системи РСЗ визначаються вимоги, яким повинні задовольняти всі станції даної системи, до енергетичних характеристик станцій, параметрам інформаційних і сигнальних каналів, методам модуляції, протоколам доступу.

Кожна абонентська станція, перш ніж буде допущена до роботи в даній системі, повинна пройти сертифікаційні випробування.

9.1.1. Призначення й структура абонентських станцій

Найбільш важливим елементом будь-якої системи РСЗ є абонентські станції, оскільки саме ці станції встановлюються на рухомих засобах і саме до них пред'являються найбільш тверді вимоги, що випливають із особливостей їхнього використання. Ці станції повинні володіти:

• максимальною завадостійкістю;

• мінімальними габаритними розмірами й масою;

• мінімальним енергоспоживанням при максимальному ККД;

• достатньої для даного класу станцій механічною міцністю;

• високим рівнем автоматизації, що практично виключає втручання оператора в процес установлення зв'язку.

У цей час для використання в різних системах РСЗ розроблена й уведена в експлуатацію велика кількість абонентських станцій (терміналів користувача). Ці станції відрізняються одна від одної, насамперед переліком надаваних послуг і приналежністю станції до тієї або іншої рухомої супутникової служби (морської, авіаційної або сухопутної), що визначає їхнє конструктивне виконання.

Сучасні абонентські станції можуть надати їхнім власникам наступні види послуг:

• автоматичний дуплексний телеграфний зв'язок у напрямках «абонентська станція (АС) - наземний абонент (НА)» і назад: «НА-АС»;

• автоматичний симплексний телеграфний зв'язок у напрямку «НА-АС»;

• автоматичний дуплексний телефонний зв'язок (аналогову) з компаундуванням у напрямках «АС НА» і назад: «НА-АС»;

• канал автоматичного дуплексного телефонного зв'язку (аналогової) без компаундування в напрямках «НА» і назад: «НА-АС» (призначений для передачі даних або факсиміле зі швидкістю 2400 біт/с у смузі телефонного каналу (ТЛФ) каналу).

• циркулярні (широкомовні) виклики груп абонентських станцій у режимі телеграфу;

• передачу повідомлень із комутацією, нагромадженням і переприйомом при швидкості передачі 300 або 600 біт/с;

• циклічне опитування абонентських станцій у трьох режимах - індивідуальному, груповому й зоновому;

• автоматичний дуплексний і симплексний цифровий телефонний зв'язок у напрямках «НА» і назад:

• передачу даних (ПД) зі швидкістю 2400 біт/с (включаючи факсиміле) у смузі телефонного каналу в напрямках «АС НА» і назад: «НА-АС»;

• телексний дуплексний і симплексний зв'язок (50 бод, код МТК2), включаючи можливість групового виклику в напрямку «НА-АС»:

• факсимільний зв'язок при інформаційній швидкості передачі 9,6 кбит/с;

• низькошвидкісну (300 біт/с) і високошвидкісну (9,6 кбит/с) передачу даних з можливістю доступу в наземні мережі з комутацією каналів і пакетною комутацією.

Кожний різновид абонентських станцій реалізує певний набір послуг (так званий стандарт). Вибір стандарту накладає умова на електричні параметри станції, характеристики каналу зв'язку, використовувані протоколи багатостанційного доступу і т.д.

Приналежність до тієї або іншої супутникової служби визначає необхідний набір послуг, оскільки обсяги переданої інформації в різних супутникових службах істотно розрізняються.

Сучасні абонентські станції залежно від використовуваного набору послуг мають у своєму складі антенні системи різної; конфігурації - від параболічних антен з діаметром 0,9 м до всенаправлених антен.

Варто мати на увазі, що абонентські станцій, що реалізують той самий перелік послуг, але працюючі в різних супутникових службах, будуть мати різні параметри, такими як характеристики використовуваних антен, ЭИИМ і т.д. Це викликано насамперед розходженням у параметрах руху того або іншого рухомого об'єкту. Так, станції морської або авіаційної служби повинні забезпечувати наведення антенних систем на обраний космічний апарат і збереження енергетичних характеристик радіоліній при будь-яких еволюціях рухомого засобу (зміна курсу, різні види розхитування й т.д.). Станції сухопутної служби повинні забезпечувати наведення антенних систем тільки при зміні курсу. Це приводить до істотного ускладнення систем наведення антен станцій морської або авіаційної служби; а також до зміни вимог до основних енергетичних параметрів станцій (ЕІВП і G/T).