- •Предмет, значення і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)», його зв'язок з іншими науковими дисциплінами.
- •Поняття національної і літературної мови.
- •Основні ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •Поняття мовної норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •8. Типологія мовних норм.
- •9. Комунікативні якості літературної мови.
- •10. Правильність мови як одна з визначальних ознак культури мови. Причини порушення правильності мови, шляхи їх усунення.
- •11.Точність мови. Причини порушення точності. Шляхи досягнення точності мови.
- •12.Логічність мови як ознака культури мови. Причини порушення логічності мови та шляхи їх усунення.
- •13. Чистота мови як одна з основних комунікативних якостей мови.
- •14.Багатство мови. Шляхи оволодіння багатством мови та мовлення.
- •15. Виразність мови. Умови досягнення виразності.
- •16. Доречність мови.
- •17.Комунікативна професіограма фахівця.
- •20.Етикет мовленнєвого спілкування.
- •21.Вибір мовних одиниць у мовленні
- •22.Невербальні засоби спілкування
- •23. Комунікативні девіації в українському мовленнєвому етикеті
- •24. Етикетні порушення невербального характеру.
- •25. Стилі сучасної української мови їх підстилі
- •26. Основні ознаки функціональних стилів
- •27. Поняття тексту визначальні риси тексту. Мовні засоби текстового зв’язку
- •28. Шляхи вдосконалення мовної майстерності.
- •29. Сутність спілкування.Спілкування і комунікація . Функції спілкування
- •30. Види типи і форми професійного спілкування основні закони спілкування
- •31. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •32. Гендерні аспекти спілкування. Стратегій мовленнєвого спілкування.
- •33. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •34. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •35.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •38. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •39. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентацій.
- •40. Особливості усного ділового спілкування.
- •41. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •42. Етикет телефонної розмови
- •43.Форми колективного обговорення проблем
- •44. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •45. Дискусія
- •46. Критерії класифікації документів.
- •47. Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •48. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •49. Оформлення сторінки Текст документа
- •Оформлювання сторінки
- •50. Документи з кадрово-контрактових питань
- •51. Заява її види. Вимоги до укладання.
- •1.Мотивована заява
- •2.Складна заява
- •52. Автобіографія. Вимоги до укладання.
- •53. Характеристика як кадрово - контрольний документ. Вимоги до написання.
- •54.Резюме як вид кадрово – контактного документа.
- •55.Наказ щодо особового складу.
- •56.Довідково - інформаційні документи
- •57. Різновиди довідково - інформаційні документи
- •58. Службові записки: довідки, пояснювальні
- •59. План як довідково – інформаційний документ.
- •60. Звіт. Загальна характеристика. Вимоги до укладання.
- •61. Мовностилістичні особливості укладання протоколу та витягу з протоколу.
- •1. Об 'єктивність.
- •62. Довідка, як довідково-інформаційний документ.
- •63. Етикет службового листування.
- •64. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •65. Термін і його ознаки.
- •66. Способи творення термінів.
- •67. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •69. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •70. Правила оформлення бібліографії.
- •71. Форми і види перекладу.
- •72. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
- •73. Особливості редагування наукового тексту.
- •Поняття національної і літературної мови.
11.Точність мови. Причини порушення точності. Шляхи досягнення точності мови.
Точність великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Висловлюючи власні думки, слід добирати слова, які найбільше відповідають
змісту, зокрема варто користуватися словником синонімів, тлумачним словником тощо.
Отже, точність - «це уважне ставлення до мови, правильний вибір слова, добре знання відтінків значень слів-синонімів, правильне вживання фразеологізмів, крилатих висловів, чіткість синтаксично-
смислових зв'язків між членами речень»
Точність передбачає 1) вживання в мові слів і словосполучень, звичних для людей, які володіють нормами літературної мови; 2) оформлення і вираження думки адекватно предмету або явищу дійсності, тобто несуперечність предмета і його назви.
Точність досягається в контексті і реалізується, першою чергою, лексичними ресурсами мови. Найбільше можливостей для точного співвіднесення предмета і його назви мають синоніми, омоніми, пароніми, полісемантичні слова.
Добираючи слово з метою досягнення точності висловлювання, враховуємо:
1) стильову приналежність слова (офіційно-діловий стиль нормативного акта, науковий стиль визначень, напівофіційний стиль в ході спілкування: слідчий - підозрюваний, свідок, потерпілий тощо). Наприклад: адвокат - юрист, який захищає обвинуваченого на суді; захисник - особа (може бути не юрист), що здійснює судовий захист обвинуваченого; оборонець, оборониш (рідковживані)-той, хто відстоює інтереси обвинуваченого під час судового процесу; речник (застаріле, рідковживане в значенні "адвокат"). Отже, синонімічний ряд, відповідно до сфери вживання, вибудовується таким чином: адвокат (юрид.) - захисник (юрид.) - оборонець (розм.)-оборонник (розм.) - речник (заст.);
2) емоційно-експресивне значення слова (урочисте - буденне, піднесене - офіційне - нейтральне - знижене - іронічне і под.). Наприклад: документ (офіційне) - папір (розм.) - папірчик (ірон;)-бумага (розм., заст.);
3) приналежність слова до певної групи лексики поза літературною мовою (діалектне, просторічне, жаргонне, сленг і под.);
4) місце слова у словниковому запасі (активний - пасивний словниковий запас).
12.Логічність мови як ознака культури мови. Причини порушення логічності мови та шляхи їх усунення.
Важливим критерієм бездоганності мовлення є його послідовність, себто логічність. Щоб виклад думок був послідовним (логічним), насамперед треба скласти план або тези висловлювання, в яких була би внутрішня закономірність, послідовність, вмотивованість, що відповідають законам логіки.
Причини логічних помилок:
• тавтологія: моя автобіографія, захисний імунітет, висловити свою думку;
• поєднання логічно несумісних слів: убивчо щедрий, страшно красивий;
• порушення порядку слів у реченні: Гнів зумовлює біль (чи Біль зумовлює гнів);
• неправильне вживання похідних сполучників української мови: не стільки..., скільки (треба не так..., як); чим..., тим (треба що..., то); у той час як (треба тоді як):
1. Страшні не стільки процеси, скільки провокації (правильно: Не так страшні протести, як провокації.)
2. Чим далі, тим гірше (правильно: Що далі, то гірше?)
3. Уряд України намагається подолати кризу, у той час як його опоненти ускладнюють цю проблему (правильно: Уряд України намагається подолати кризу, тоді як опоненти ускладнюють цю проблему);
• помилкове поєднання дієслівних зв'язок української мови становить і являє собою, утворюючи зв'язку становить собою замість є {становить): Реформа становить собою частину державного процесу (правильно: Реформа є частиною державного процесу. Реформа становить частину державного
процесу).
• вживання пасивних конструкцій, до складу яких входять дієслова на -ся, замість активних конструкцій: Президент обирається народом (правильно: Народ обирає Президента).
Можна продовжувати перелік логічних помилок, що виникаютьвнаслідок порушення хронологічної точності, не розмежуванням конкретного і абстрактного понять, розширенням і звуженням понять,
недоречним вибором синтаксичних конструкцій тощо. Більшість таких помилок мають логічне підґрунтя, тому мову треба вивчати впродовж усього життя. Логічність мовлення перебуває в тісному
зв'язку з точністю.
