- •Предмет, значення і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)», його зв'язок з іншими науковими дисциплінами.
- •Поняття національної і літературної мови.
- •Основні ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •Поняття мовної норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •8. Типологія мовних норм.
- •9. Комунікативні якості літературної мови.
- •10. Правильність мови як одна з визначальних ознак культури мови. Причини порушення правильності мови, шляхи їх усунення.
- •11.Точність мови. Причини порушення точності. Шляхи досягнення точності мови.
- •12.Логічність мови як ознака культури мови. Причини порушення логічності мови та шляхи їх усунення.
- •13. Чистота мови як одна з основних комунікативних якостей мови.
- •14.Багатство мови. Шляхи оволодіння багатством мови та мовлення.
- •15. Виразність мови. Умови досягнення виразності.
- •16. Доречність мови.
- •17.Комунікативна професіограма фахівця.
- •20.Етикет мовленнєвого спілкування.
- •21.Вибір мовних одиниць у мовленні
- •22.Невербальні засоби спілкування
- •23. Комунікативні девіації в українському мовленнєвому етикеті
- •24. Етикетні порушення невербального характеру.
- •25. Стилі сучасної української мови їх підстилі
- •26. Основні ознаки функціональних стилів
- •27. Поняття тексту визначальні риси тексту. Мовні засоби текстового зв’язку
- •28. Шляхи вдосконалення мовної майстерності.
- •29. Сутність спілкування.Спілкування і комунікація . Функції спілкування
- •30. Види типи і форми професійного спілкування основні закони спілкування
- •31. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •32. Гендерні аспекти спілкування. Стратегій мовленнєвого спілкування.
- •33. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •34. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •35.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •38. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •39. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентацій.
- •40. Особливості усного ділового спілкування.
- •41. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •42. Етикет телефонної розмови
- •43.Форми колективного обговорення проблем
- •44. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •45. Дискусія
- •46. Критерії класифікації документів.
- •47. Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •48. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •49. Оформлення сторінки Текст документа
- •Оформлювання сторінки
- •50. Документи з кадрово-контрактових питань
- •51. Заява її види. Вимоги до укладання.
- •1.Мотивована заява
- •2.Складна заява
- •52. Автобіографія. Вимоги до укладання.
- •53. Характеристика як кадрово - контрольний документ. Вимоги до написання.
- •54.Резюме як вид кадрово – контактного документа.
- •55.Наказ щодо особового складу.
- •56.Довідково - інформаційні документи
- •57. Різновиди довідково - інформаційні документи
- •58. Службові записки: довідки, пояснювальні
- •59. План як довідково – інформаційний документ.
- •60. Звіт. Загальна характеристика. Вимоги до укладання.
- •61. Мовностилістичні особливості укладання протоколу та витягу з протоколу.
- •1. Об 'єктивність.
- •62. Довідка, як довідково-інформаційний документ.
- •63. Етикет службового листування.
- •64. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •65. Термін і його ознаки.
- •66. Способи творення термінів.
- •67. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •69. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •70. Правила оформлення бібліографії.
- •71. Форми і види перекладу.
- •72. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
- •73. Особливості редагування наукового тексту.
- •Поняття національної і літературної мови.
45. Дискусія
Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити .
Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний.
Підготовчий етап передбачає такі завдання:
— сформулювати тему дискусії;
— визначити основні питання, які обговорюватимуться;
— підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;
— визначити місце та час проведення дискусії.
На другому етапі — основному — обговорюються питання, які внесені до порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії.
Третій етап — заключний — це підбиття підсумків. Як правило, це робить ведучий — головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів — учасників дискусії.
За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж З год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення — 15—20 хв, виступ — 3—5 хв.
Наше життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів (психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.).
Основні правила ведення дискусії:
1. Відверто висловлювати думки.
2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.
3. Слухати інших, не перебиваючи.
4. Не говорити занадто довго та занадто часто.
5. Водночас має говорити лише одна особа.
6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикувати себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.
Існує багато форм організації дискусії. Найпоширеніша — це дерево рішень. Цей метод полягає в тому, що у ході дискусії учасники заповнюють таблицю.
Відома ще одна форма проведення дискусії — "мозковий штурм". Вона полягає в тому, що збирається велика кількість учасників дискусії, які вільно висловлюють свої думки з приводу розв'язання певної задачі. Ніхто при цьому не може обговорювати, критикувати чи підтримувати ідеї інших. У процесі такої дискусії можна вислухати велику кількість пропозицій з вирішення певної проблеми і в кінцевому варіанті вибрати найоптимальніше рішення.
Дискусію як форму колективного обговорення слід відрізняти від полеміки, яка виступає як конфронтація ідей, поглядів та думок і основна мета якої - - перемога над опонентом, та від диспуту, який використовується, як правило, для публічного захисту тієї чи іншої позиції.
Нині дуже популярною формою дискусії є дебати, в яких є можливість переконати інших у тому, що цей підхід до вирішення проблеми правильний. Ця форма найчастіше використовується ведучими сучасних політичних теле- та радіопрограм.
Проведення мозкового штурму
1. Посадити учасників поряд. Відчуття один одного стимулює бажання спільно вирішити проблему.
2. Озвучте основні правила, в тому числі і про заборону критики. Ще одне правило, яке можна прийняти, – не звертати увагу на те, хто яку ідею висунув.
3. Записувати ідеї так, щоб усім було видно, краще на великих аркушах паперу, це створює у групи відчуття колективного досягнення.
4. Час обговорення необхідно обмежувати до 30 хвилин. Дефіцит часу є додатковим стимулом мозкової діяльності.
Завершення мозкового штурму
1. Виділити найперспективніші ідеї.
2. Придумати шляхи удосконалення цих ідей, способів їх реалізації. Застосувати конструктивну критику.
3. Визначити час оцінки ідей і прийняття рішень.
Основні поняття і ключові слова: колективне обговорення проблем, форми колективного обговорення проблем, ділова нарада, збори, дискусія, “мозковий штурм”, переговори.
