30. Види типи і форми професійного спілкування основні закони спілкування

За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування:

контактне

дистантне (дистанційне)

Поняття контактного спілкування зрозуміле: співрозмовники поряд. При контактному спілкуванні важливими компонентами є ситуація, жести, міміка та інтонація.

До видів дистантного спілкування належать такі, де комуніканти розділені простором і часом. Це може бути розмова по телефону, спілкування у листах тощо.

За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють спілкування безпосереднє (пряме) — опосередковане (непряме). Для прямого спілкування — це зазвичай розмова, бесіда, доповідь тощо.

За формою існування мови розрізняють спілкування усне — письмове.

Усне спілкування, як правило, пов'язане з ознаками контактності і безпосередності, а письмове — з ознаками дистантності й опосередкованості. У письмовому тексті втілюються складніші форми мислення, що відображаються у більш складних мовних формах: відокремлені звороти, експресивні синтаксичні фігури і багато інших.

За кількістю учасників розрізняють спілкування

міжособистісне (особисте)

масове.

З погляду ситуації спілкування і взаємостосунків тих, хто спілкується, розрізняють спілкування:

приватне

офіційне.

На відміну від приватного, офіційне спілкування обмежене правилами взаємної поведінки і стосунків комунікантів як представників організації, групи, тому такий текст містить чимало клішованих, стереотипних компонентів (тексти ділових переговорів, протоколів, офіційно-ділових паперів).

Форми спілкування класифікують за різними ознаками. до форм спілкування належать індивідуальні і групові бесіди, розмови теефоном, наради, переговори, конференції, збори, мітинги, дискусії, полеміка та ін.

Усне професійне спілкування передбачає використання діалогічної і монологічної форми.

Монологічна форма – це доповідь, промова, лекція.

Діалогічна форма – бесіда, екзамен,збори, колоквіум.

До форм писемного професійного належить текст (науковий, технічний, науково – діловий, офіційно – діловий, науково - публіцистичний).

Тип спілкування.

Відомими і описаним в науковій літературі є такі типи:

- менторський тип спілкування, який ґрунтується на принципі суворого підкорення одного співрозмовника іншому, зорієнтований на повчання, інструктаж. В наш час оновлення та демократизації суспільного життя , гуманізації стосунків для учасників взаємодії особливо неприйнятним стає такий спілкування, адже він пригнічує активність одного із співрозмовників, стає причиною негативного ставлення один до одного, призводить до погіршення морально – психологічного характеру стосунків;

- «інформативний» тип спілкування, спрямований на передавання певної інформації .

Основні закони спілкування.

Спілкування людей здійснюється згідно певних законів. Закони спілкування (комунікативні закони ) - це особливі закони. Це не такі закони, як закони фізики, хімії або математики.

Важливою складовою науки про мовну дію є закони спілкування. Основні з цих законів такі:

Закон дзеркального розвитку спілкування.

Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматичним, практично без контролю свідомості.

Закон залежності результату спілкування від об'єму комунікативних зусиль.

Цей закон може бути сформульований так: чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування. Закон прогресуючого нетерпіння слухачів

Даний закон формулюється так: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.

Закон падіння інтелекту аудиторії із збільшенням її розміру.

Цей закон означає: чим більше людей вас слухають, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше "міркувати", хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно, зберігається.

Закон первинного відторгнення нової ідеї.

Сформулювати закон можна таким чином: нова, незвична ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент ним відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка, яка приходить йому в голову - що ця інформація помилкова, що повідомив не її прав, ця ідея шкідлива, приймати її не треба.

Закон ритму спілкування.

Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Він свідчить: співвідношення розмови і мовчання в мові кожної людини - величина постійна. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати.

Закон мовної самодії.

Закон свідчить: словесний вираз ідеї або емоції формує цю ідею або емоцію у того, хто говорить. З практики давно відомо, що словесний вираз деякої думки дозволяє людині зміцнитися в цій думці, остаточно з'ясувати її для себе. Якщо людина своїми словами пояснює що-небудь співбесіднику,

він сам краще з'ясовує для себе суть того, що розповідається.

Закон відторгнення публічної критики.

Формулювання закону: людина відторгає публічну критику на свою адресу.

Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку. Ми всі внутрішньо вважаємо себе вельми розумними, знаючими і правильними. Саме тому будь-яка критика або непрошена порада в процесі спілкування сприймається нами як мінімум насторожено - як замах на нашу самостійність, демонстративний сумнів в нашій компетентності і здатності ухвалювати самостійні рішення. В умовах, коли критика здійснюється у присутності інших людей, вона відкидається практично в 100% випадків

Закон довіри до простих слів.

Суть цього закону, який ще можна назвати законом комунікативної простоти, в наступному: чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять. Простота змісту і форми в спілкуванні - запорука комунікативно успіху. Говоріть просто, давайте прості поради - і люди підуть за вами, повірять вам.

Люди краще сприймають прості істини, тому що ці істини їм зрозуміліші, звичніші. Багато хто з простих істин вічний, і тому апеляція до ним гарантує інтерес співбесідників та їх увагу.

Інтерес до вічних і простих істин у людей постійний. Звернення до простих істин - основа популізму в політиці

Закон тяжіння критики.

Формулювання закону таке: чим більше ви виділяєтеся з тих, хто оточує, тим більше про вас лихословлять і тим більше людей критикує ваші дії.

Людина, що виділяється, завжди стає об'єктом підвищеної уваги і "притягує" до себе критику. А. Шопенгауер писав: "Чим вище ви підіймаєтеся над натовпом, тим більшу увагу ви привертаєте, тим більше буде про вас лихословити".

Закон комунікативних зауважень.

Формулювання закону: якщо співбесідник в спілкуванні порушує деякі комунікативні норми, інший співбесідник випробовує бажання зробити йому зауваження, поправити його, примусити змінити його комунікативну поведінку.

Так, якщо співбесідник починає кричати на нас, нам завждихочеться сказати йому: - Припинити кричати! Якщо він став говорити хочеться сказати: - Говорите голосніше! Якщо він починає командувати, розпоряджатися, ми

Закон прискореного розповсюдження негативної інформації.

Негативна, лякаюча, здатна спричинити зміни в статусі людей інформація має тенденцію до швидшого розповсюдження в групах спілкування, ніж інформація позитивного характеру.