2.2. Система критики глобальних трансформацій

На ідеологічному рівні сучасного глобалізму в Європі протистояв континенталізм, що знайшов розповсюдження у франції, Бельгії, Австрії та Італії. Так, наприклад, бельгійський вчений Ален де Бендуа пропонував створення федеральної імперії в межах Європейського континенту. Саме така федеративна імперія за його думкою зможе протистояти США на ідеологічному та економічному рівні. Французький вчений Жан Тіріар вважав, що масштаб Європи є недостатнім для того, щоб позбутися впливу американського глобалізму. Тому головною умовою можливої могутності Європи є об’єднання з Радянським Союзом. Бельгійський вчений Роберт Стойкес пропонував активізувати співробітництво Європи з країнами 3-го світу поряд з відзначенням ключової ролі індійського океану, який міг би стати основою європейської геополітичної стратегії. Оскільки глобалізація являє собою складний процес, що характеризувався рядом суперечностей і протиріч, серед яких основними є: - Відсутність універсальності процесів протікання глобальних трансформацій;-Відсутність всеохоплення, коли під впливом глобалізації процесів підпадають всі сфери світового економічного розвитку і всі країни та географічні території;-Відсутність прямолінійності, яка виключає можливі регреси та коливання темпів економічного зростання. Виділяється система критики глобальних процесів, представниками якої на державно-політичному рівні виступають ліві та праві партії. З точки зору „лівих” глобалізація – це уособлення експлуататорської сутності приватного капіталу, а світові інститути (СОТ, МВФ, СБ) втілюють зміст і характер корпоративного управління. Для представників „правих” глобалізація – це поступовий процес втрати національного суверенітету. Вони вбачають у глобалізації головного супротивника релігійних та родинних цінностей громадської солідарності. Комунітаристи вбачають у глобалізації загрозу існуванню невеликих родинних громад, що є справжньою основою демократії та охорони прав громадян. Взагалі логіка критичних поглядів на процеси глобалізації пояснюється існуванням семи основних критичних зауважень до цього процесу, що були відсутні представниками американської школи глобалізму: -глобалізація досить специфічно інтегрує країни світу ї є всі ознаки того, що стратифікація світової спільноти не тільки збережеться, але й поглибиться; -ставиться під сумнів ідеологія вільного ринку. Більшість американських вчених вважає, що висування вимог з боку МВФ, СБ щодо лібералізації ринкових відносин в країнах, які були малодослідженими цими інститутами, зазвичай призводить до виникнення соціальної напруги і, як наслідок, соціальних вибухів; -американські експерти Хірстан і Томпсон вважають, що глобалізація є міфом, що покликаний, щоб зберегти конфронтаційну реальність світової економіки, яка на сьогодні являє собою ледь стримує мий баланс сил трьох основних блоків: США, Європа, країни Південно-Східної Азії; -економічна ефективність в промислово розвинутих країнах виникає в досить широких зонах виробництва, які безпосередньо постраждають внаслідок відкриття кордонів для іноземних конкурентів, які здатні виготовляти товари з більш низькими витратами; -представляє так званих фахівців Колумбійського Інституту США Я. Бхагаваті, Пола Кругмана, які вважають, що економічно більш доцільною є глобалізація ринків товарів та послуг, а глобалізація ринків капіталу призводить до підвищення нестабільності світового економічного розвитку, оскільки ринок капіталів за своєю природою є нестійким, характеризуються фіктивністю операцій і вимагає державного контролю; -представляє так званих американських ізомеціоністів на чолі з системою допуску на заможний і справедливий ринок товарів третього світу, що впливає на відток вільного американського капіталу в зони дешевої робочої сили і позначаються як результат на зниженні ефективності американської економіки: погіршенні її конкурентних позицій на світовій арені; -визнає, що головною проблемою є співвідношення двох основних проблем: глобалізації і вестернизації.