69.Основні положення методології патопсихологічного діагностичного процесу

Діагноз- короткий, узагальнений висновок про хворобу.

Діагностика - процес розпізнавання хвороби з оцінкою індивідуально-біологічних, психічних і соціальних особливостей пацієнта.

Діагностика повинна відповідати деяким принципам:

1.етапність; розгорнення у часі;

2.спрямованість від часткового до загального, від зовнішнього до внутрішнього, до причинно-наслідкових відношень.

Етапи діагностики:

1. чуттєве пізнання феномена хвороби. Його завдання - виявлення, виділення і докладний опис різноманітних ознак розладу, в тому числі психічних.

2. узагальнення клінічної інформації - клінічний аналіз. Його завдання - типізуватиь виявлені ознаки термінологічно,позначити як симптоми,систематизувати в синдроми.

3. формується ідеальне уявлення про хворобу конкретної людини - діагностичний висновок про нозологічну форму.

Його завдання - побудова клініко-динамічної моделі хвороби з формуванням уявлення про особливості динаміки синдромів (сіндромогенез і сіндромокінез), а також виявлення взаємозв’язків синдромальних утворень-синдромотаксис.Це і є базисос для формування діагнозу.

70.Шизофренічний патопсихологічний синдром: психологічна допомога хворому

Ψ допомога:

• Раннє розпознавання рецедиву-порушення сну, дратівливість, балакучість, погана концентрація уваги

• Сімейна психотерапія – просвіта членів сім’ї про захворювання, встановлення адитивних обмежень для хворого

• Профілактика:

-первинна(схильність до захворювання членів сім’ї)

-вторинна(корекція ψ особливостей, що провокують)

• Формування більш широкого соц.оточення, зовнішня підтримка

71. Патопсихологічна хар-ка порушень свідомості

Розлади свідомості:

а) приглушений стан свідомості -при гострих порушеннях ЦНС, інфекційних захворюваннях, отруєннях, черепно-мозкових травмах. Характеризується, утрудненням утворення асоціацій, відповіді на запитання ніби "спросоння", складний зміст запитання не осмислюється,сповільненість у рухах, мовчазність, байдужість до оточуючого. Триває від кількох хвилин до кількох днів (при травмах, інфекціях, отруєннях); при пухлинах мозку може тривати значно довше.

б) деліріозне затьмарення свідомості-орієнтування в оточуючому порушене, напливи яскравих уявлень, уривків спогадів,виникає хибна орієнтація в часі і просторі, ілюзії і галюцинації, ідеї маячення.

в) онейроїдний (сновидний) стан свідомості- суміш відображення реального світу і фантастичних яскравих уявлень, які рясно виринають у свідомості. Хворі здійснюють «міжпланетні подорожі», бачать, "як руйнуються будівлі", "провалюється метро", "розколюється земна куля, розпадається і носиться кусками в космічному просторі".

Якщо при делірії відбувається відтворення деяких елементів, окремих фрагментів реальних подій, то при онейроїді хворі нічого не пам'ятають з того, що відбулось у реальній ситуації, вони згадують іноді лише зміст своїх маячень.

Буває при інфекційних захворюваннях, травмах голови, нападоподібній шизофренії.

г) сутінковий стан свідомості- проявляється в образному порівнянні із сутінками, коли коло об'єктів сприйняття обмежене, саме сприйняття нечітке, викривлене, уривчасте, виникає обмеженість та неповнота інформації, блокується співвідносність теперішнього з минулим досвідом: усе знайоме сприймається як уперше, побачене уявляється незнайомим, галюцинації, ідеї маячення.

Розлади самосвідомості:

а) псевдодеменція- розладами судження, забувають назви предметів, дезорієнтовані, важко сприймають зовнішні подразники.

б) деперсоналізація.

Своєрідна форма порушення самопізнання. Характеризується відчуттям відчуження власних думок, афектів, дій, свого "Я", які сприймаються ніби зі сторони