Ознака майнової відокремленості має важливе значення для засновників юридичної особи, бо цим досягається обмеження їх майнової відповідальності розмірами своїх внесків.

Самостійна майнова відповідальність. Самостійна майнова відповідальність юридичної особи є логічним наслідком її майнової самостійності. Якщо особа має певні зобов'язання і їх не виконує, вона повинна відповідати. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном (ст. 96 ЦК).

Засновники не несуть відповідальності за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб. Таким чином досягається обмеження ризику засновника лише майном, переданим юридичній особі. Законодавством України передбачені випадки, коли засновник несе додаткову відповідальність:

1) відповідальність учасників повного товариства,

2) відповідальність учасника з повною відповідальністю командитного товариства,

3) додаткова відповідальність учасників товариства з додатковою відповідальністю.

В цих випадках притягнення учасника до майнової відповідальності можливе лише тоді, коли майна юридичної особи буде недостатньо для погашення її боргів. За своїм характером така відповідальність в усіх випадках є додатковою (субсидіарною).

Додаткові підстави субсидіарної відповідальності засновника можуть також встановлюватися установчими документами.

За загальним правилом, юридичні особи несуть відповідальність всім своїм майном. Ця норма є імперативною. Щодо окремих видів юридичних осіб закон встановлює категорії майна, на яке не може бути звернене стягнення кредиторів. Наприклад, відповідно до ст. 20 Закону України від 23 квітня 1991 р. "Про свободу совісті та релігійні організації" не може бути звернено стягнення кредиторів на майно культового призначення, що належить релігійним організаціям.

Як самостійний учасник цивільних правовідносин, юридична особа наділяється цивільною процесуальною правоздатністю для можливості захисту своїх порушених прав.

Визначення поняття юридичної особи. У юридичній літературі і законодавстві можна зустріти багато визначень поняття юридичної особи. Одні дефініції намагаються пояснити суть, другі - перерахувати ознаки, треті - лише констатують, що „юридичною особою називається суб'єкт права, який не підпадає під поняття фізичної особи". Легальні визначення юридичної особи у більшості випадків відносяться до дефініцій другої групи. Вони не розкривають ні соціальної, ні правової суті цього суб'єкта. Це саме можна сказати і про визначення, наведене у ст. 80 ЦК. Можливо, це правильно. Адже суть поняття - це одне, а його визначення - це інше. Суть явища розкривається через його призначення, а визначення - через ознаки.

І.А. Маньковський вважає, що комерційна юридична особа - це передбачена законодавством правова форма, з допомогою якої одна або більше фізичних та (або) юридичних осіб наділяються спеціальними ознаками, що дозволяють зазначеним особам здійснювати комерційну діяльність як відокремлений від них самостійний суб'єкт права з метою найбільш повного задоволення своїх матеріальних потреб.

На думку А.А. Слугіна, юридична особа - це правова організація відносин незатратної доходності, що виникає у сфері виробничого привласнення особи або групи осіб, котра має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно та відповідає за своїми зобов'язаннями цим майном, може від свого імені набувати та здійснювати майнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

І.П. Грєшніков визначає юридичну особу як абстрактну правову конструкцію, що дозволяє включити різні організованості до кола суб'єктів цивільного права і одержати їм статус суб'єкта права.

Юридична особа - суб'єкт цивільних правовідносин, організація, реально існуюче соціальне утворення, суть якого полягає у певним чином організованих відносинах між особами. Тому вважаю, що пояснити природу організації, котра є юридичною особою, можливо лише визнавши її реальність як соціального явища.

У створенні та діяльності юридичних осіб поєднуються інтереси засновників та суспільства. Це особлива цивільно-правова форма такої взаємодії, оскільки реалізується шляхом створення спеціального суб'єкта - юридичної особи. Її діяльність - це діяльність людей, об'єднаних єдиною метою. Ми не можемо протиставляти юридичних осіб їх засновникам. Права Я.М. Шевченко, юридична особа є продуктом діяльності людини, і в той самий час - її другим проявом. Як писав І.А. Покровський в спілках індивідуальна особистість знаходить собі природне продовження. Юридична особа складає живе продовження індивідуальних осіб; особистість і воля цих останніх продовжує жити в утворюваних ними організаціях.

Враховуючи наведене, можна запропонувати таке визначення: юридична особа - це організація, що створена у передбаченій законом формі з метою реалізації інтересів своїх засновників (учасників) і бере самостійну участь в цивільних правовідносинах.