21 Пошаровий принцип організації інформації у Гіс

Принцип пошарового організації даних найбільш близький до принципів традиційної картографії. При відображенні простору відбувається деяке умовне поділ об'єктів на тематичні шари. Поділ об'єктів на шари відбувається за їх змістовного критерію, тобто згідно з атрибутивним даними. Тематичний шар утворює деяку логічно незалежну одиницю даних. Об'єкти одного тематичного шару мають єдину і окрему від інших верств систему ідентифікаторів, до них можна звертатися як до деякого безлічі. Часто дані одного тематичного шару фізично утворюють також окрему одиницю) зберігаються в одному файлі або директорії. Для топологічних моделей існує ще одне обмеження. Тематичний шар може містити векторні об'єкти тільки одного геометричного типу – точковий, лінійний або полігональний. Відбувається більш дрібне ділення тематичного шару на окремі поділи в залежності від типу фігури

23Поширені растрові моделі даних

Растрова модель — це цифрове представлення просторових об'єктів у вигляді сукупності осередків растра (пікселів) з присвоєними їм значеннями атрибута. Кожній клітинці растрової моделі відповідає однаковий за розмірами, але різний за характеристиками ділянку поверхні об'єкта. При необхідності координати кожного просторового об'єкта, відображеного набором пікселів, можуть бути обчислені. Точність в растрових форматах, в більшості випадків, визначається половину ширини та висоти пікселя (рис. 4).

Основне призначення растрових моделей — безперервне відображення поверхні. Іншими словами, якщо векторна модель дає інформацію про те, де розташований той або інший об'єкт, растрова — показує, що розташоване в тій чи іншій точці території

24Стиснення растрових даних

 Одним із простих і досить ефективних методів стиснення растрових даних є групове кодування (run-length encoding), що використовує просторову автокорельованість даних, особливо чітко виражену на класифікованих картах, тобто на картах контурів або ареалів, у межах яких всі комірки містять однакове значення). Так, у межах даного ґрунтового контуру на ґрунтовій карті, ландшафтного контуру на ландшафтній карті і т.ін. всі комірки растра мають те саме значення, що відповідає, наприклад, номеру даного таксона в легенді відповідної карти. Групове кодування полягає в кодуванні інформації, яка міститься в кожному рядку вихідної матриці за допомогою пар значень, перше з яких являє собою кількість однакових значень кодованого елемента, що йдуть один за одним, друге — значення елемента. 

25. Векторним способом подання просторових даних, або векторною моделлю, називають спосіб формалізації просторових даних, що ґрунтується на використанні набору елементарних графічних об'єктів, або «графічних примітивів».

В основу векторної моделі покладено точку (point) — первинний графічний елемент із координатами (х, у), місце розташування якого відоме з довільно заданою точністю. Дві точки з координатами (х1, у1) і (х2, у2) формують другий графічний примітив, лінію (line) — відрізок прямої, що з'єднує ці точки. Замкнута послідовність ліній відокремлює частину поверхні — полігон (polygon), який є третім з основних елементарних графічних об'єктів, або графічних примітивів, на яких базується векторна модель просторових даних.

26-27

Векторно-нетопологическое подання даних (див. модель "спагеті") - цифрове подання точкових, лінійних і полігональних просторових об'єктів у вигляді набору координатних пар, з описом лише геометрії об'єктів.

Векторна топологічна модель. Модель має складну структуру і містить елементи декількох видів. Базові елементи: дуга, точка, внутрішня точка полігону. Допоміжний (сполучний) елемент: топологічний вузол. Модель являє собою орієнтований граф, де дугами є контури об'єктів, а вершинами - топологічні вузли. Опис кожної дуги містить два ідентифікатора вузлів, до яких примикає дуга, ідентифікатори правого і лівого полігону, кількість точок в метриці дуги. Сукупність таких даних для всіх об'єктів карти називають топологічної таблицею. Векторно-топологічне представлення (лінійно-вузлове подання) - різновид векторного представлення лінійних і полігональних просторових об'єктів, що описує не тільки їх геометрію, але і топологічні стосунки між полігонами, дугами і вузлами.

28. Просторові дані - безліч цифрових даних про просторових об'єктах включають відомості про їх місцезнаходження і властивостях.

Просторові дані складаються з взаємопов'язаних позиційної і непозиційній (атрибутивної) складових. Позиційна складова описує просторове положення даних (положення, форму географічних об'єктів та їх топологію - просторові взаємини з іншими об'єктами); а непозиційних - тематичний зміст даних (містить атрибути даних).

Позиційні дані описують просторові характеристики різних об'єктів, таких як дороги, будівлі, водойми, лісові масиви. Реальні об'єкти можна розділити на дві абстрактні категорії: дискретні (будинки, територіальні зони) і неперервні (рельєф, рівень опадів, середньорічна температура). Існує два способи представлення позиційної інформації — векторний та растровий.

Атрибутивна інформація

У ГІС до векторних об'єктів можуть бути прив'язані семантичні дані. Наприклад, на карті територіального зонування до просторових об'єктів, які становлять зони, може бути прив'язана характеристика типу зони. Структуру і типи даних визначає користувач. На основі атрибутивних значень, присвоєних векторним об'єктам на карті, може будуватися тематична карта, на якій ці значення позначені кольорами відповідно до шкали кольорів або різного роду штриховками чи крапом.

Найчастіше атрибутивні дані зберігаються у таблицях реляційної бази даних та є прив'язаними до певних векторних об'єктів.

У випадку використання растрового способу позиційна та атрибутивна інформація поєднуються — колір пікселя передає одночасно і розташування і характеристику.

1.Джерела просторових даних та метасупроводження просторових даних.

2. Класифікація, кодування та формати подання просторових даних.

3.Інфраструктура просторових даних.

4.Стандарти просторових даних.

5. Склад і структура ГІС.

6. Поняття апаратного забезпечення ГІС.

7.Типи комп'ютерів, що можуть використовуватись у ГІС.

8.Сканери як пристрої введення даних у ГІС.

9.Дигітайзери як пристрої введення даних у ГІС.

10.Пристрої введення символьно-цифрової інформації та вказівні пристрої введення ГІС.

11.Монітори як пристрої виведення даних у ГІС.

12. Принтери як пристрої виведення даних у ГІС.

13.Плоттери як пристрої виведення даних у ГІС.

14. Поняття програмного забезпечення ГІС.

15.Спеціальні програмні засоби ГІС.

16. Порівняння категорій програмних засобів ГІС за функціональними можливостями.

17.Загальна технологічна схема функціонування ГІС.

18.Підсистема збору та введення даних ГІС.

19.Підсистема зберігання і управління даними ГІС.

20.Підсистема обробки й аналізу даних та підсистема виведення даних ГІС.