План виступу. Стиль мовлення

На завершальному етапі підготовки виступу остаточно визначаються структу­ра, композиція промови, уточнюються стратегія і тактика виступу. Виділяється головна тема; всі допоміжні пункти, факти, приклади, цифри, докази спрямовані на висвітлення головної думки.

Промовець повинен чітко уявляти собі, що треба сказати у вступі, що - в го­ловній частині, а що - наприкінці свого виступу. Людина, яка починає промову, не продумавши її структуру, нагадує корабель, який виходить у море без стерна.

Якщо більшість матеріалу та інформації систематизована, а думки викладені у логічній послідовності, потрібно остаточно уточнити план виступу. Попередній, робочий, план переглядається; виділяються основні і менш важливі питання. На окремому аркуші слід розробити схему виступу в остаточному варіанті і позна­чити в ньому головні пункти: вступ, основну частину і закінчення. При цьому рекомендується розділити час виступу по пунктах для того, щоб укластися в рег­ламент.

Варто згадати про розподіл часу на окремі частини виступу. Психологи реко­мендують приблизно 10-12% загального часу присвячувати вступові, 4-5% - закінченню, а решту часу - головній частині.

Окрім плану складається конспект виступу, тобто здійснюється більш детальна розробка майбутнього виступу. Деякі оратори складають окремо план і конспект. План - для загального орієнтування під час виступу. Конспект - як робочий матеріал для безпосереднього користування.

Успіх публічного виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, яким стилем викладу користується промовець. Стиль - це спосіб вибору мовних засобів для вираження своїх думок і упорядкування. їх в одне ціле.

Перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою. Вис­ловлюватись слід чітко й недвозначно. Ясність змісту залежить від вдалого добо­ру слів, речень, їх правильного, послідовного розташування у виступі.

Не слід зловживати малозрозумілими іншомовними словами, спеціальними термінами; враховуйте рівень аудиторії. -

Запам'ятайте, що стиль усного виступу має бути набагато простішим порівня­но зі стилем письмової роботи.

Якщо ви написали свій виступ, а потім дослівно читаєте його, то ваш виклад може справити неприємне враження.

Зміст промови має бути ясним і доступним. Цього можна досягнути, поділив­ши весь матеріал на абзаци, які поєднуються логічними переходами.

Ще в Давній Греції та Римі оратори знали, що мову і стиль треба пристосовува­ти до різних обставин та складу слухачів, і розрізняли три види стилю - звичай­ний, середній (елегантний) і піднесений. Звичайним стилем користувалися, коли йшлося про буденні справи, середнім - у виступах, метою яких було переконати слухачів у чомусь, а піднесеним - для розкриття життєво важливих тем, при урочистостях.

Початок і закінчення виступу

Початок виступу (вступ) має для промовця найважливіше значення, оскільки від нього багато що залежить, наприклад:

- чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться й набуде впевненості;

- чи зуміє встановити контакт зі слухачами;

- чи зацікавить слухачів і чи приверне їхню увагу;

- чи зуміє стисло викласти тему виступу та пояснити розподіл його на окремі питання.

Ось чому вступ є визначальним і має чітко і переконливо відбити причину та мету виступу, розкрити суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання виступаючого на цьому етапі - привернути та утримати увагу аудиторії. Для того аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися вже після перших речень доповіді, потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Отже, речення мають бути короткими і торкатися виключно суті питан­ня; варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим.

Закінчення виступу, як правило, складається з двох частин: узагальнення го­ловних думок; обов'язкове підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій (залежно від характеру виступу).

Про наближення закінчення виступу слухачів треба повідомити. Це дещо заго­стрить їхню увагу - вони захочуть послухати узагальнення та підсумки промови. Після цього, зрозуміло, виступ треба закінчити протягом 2-3 хвилин.

А оскільки закінчення має таке важливе значення, то прикінцеві речення тре­ба підготувати та записати заздалегідь так само, як і початкові. Бажано вивчити їх напам'ять.

Пам'ятка

Як готуватися до публічного виступу

1. Добре продумати тему виступу; підготувати заздалегідь матеріал, з яким збираєтеся виступати.

2. З'ясувати мету і адресата мовлення: бажання проінформувати слухачів чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити.

3. Основа виступу — план. Згрупувати інформа­ційні матеріали відповідно до плану виступу.

4. Опрацьовуючи потрібну інформацію, дбати про композицію виступу (загальноприйнята компози­ція — вступ, основна частина, висновок).

5. Розвивати думку у своєму виступі можна по-різному, а саме: пояснювати, описувати, розповідати, доводити. Добирати відповідні мовні засоби, харак­терні для обраного стилю і типу мовлення.

6. Написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його.

7. Прочитати свій виступ вдома комусь із рідних або друзям. Це допомагає уточнити зміст, знайти потрібні слова і необхідний тон, інтонацію.