3. Дайте відповідь-пораду на лист в редакцію (журнал «Слово»).

Я закохався в однокласницю Валю, але її в класі не люблять, і я боюся показати свої почуття. Я купив їй квіти. Але потім злякався (поряд були однокласники) і подарував квіти іншій дівчині, якій я не байдужий . Валя це бачила. Що мені робити?

М. П., 17 років

Літературна мова - це унормована, загальноприйнята форма національної мови. Вона не протиставляється національній мові, бо, узагальнюючи засоби виразності загальнонародної мови і будучи найвищим досягненням культури мовлення народу, відіграє у складі національної провідну роль, виступає важливим чинником консолідації нації. Поділ мови на літературну та народну означає тільки те, що ми маємо, так би мовити,мову „сиру" і оброблену майстрами.

Літературна мова це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші галузі суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут.

Вона характеризується такими найголовнішими ознаками:

унормованість;

стандартність;

наддіалектність;

поліфункціональність;

стилістична диференціація;

наявність усної і писемної форм вираження.

Унормованість літературної мови передбачає наявність у ній чітких,обов'язкових правил вимови звуків, наголошування, вживання слів,творення та використання граматичних форм, синтаксичних конструкцій тощо .В українській літературній мові виробились стабільні мовні норми, які встановлюють найтиповіше і найхарактерніше в мовному вжитку.

Мовна норма- це сукупність правил реалізації мовної системи,прийнятих на певному етапі розвитку суспільства як взірець. Літературна норма виконує важливі суспільні функції - вона забезпечує взаєморозуміння членів суспільства, полегшує процес спілкування. Норми літературної мови створює весь народ в особі найвидатніших майстрів слова, і вони турботливо охороняються суспільством як його велика культурна скарбниця.

Наявність норм літературної мови, однак, не заперечує паралельного існування мовних варіантів, тобто в межах норми можуть бути варіанти, які не порушують системних відношень мовної одиниці.

Серед варіантів розрізняють:

-нейтральні,тобто які не обмежені вживанням лише в певному функціональному стилі. Наприклад, форми давального відмінка іменників,напр.:директорові — директору, товаришеві — товаришу;особові та безособові синтаксичні звороти, напр.: робота закінчена - роботу закінчен отощо;

-стилістично забарвлені,тобто які співвідносні з певними стилями мови. Наприклад, лексичні варіанти балакати, мовити слова говорити чи граматичні варіанти робить, просить, які у формі інфінітива закінчуються на -ть,дієслів робити, просити вживають у розмовному чи художньому стилях, а інші відповідно в усіх стилях мови.

Українська літературна мова має розвинену систему орфоепічних,акцентуаційних, орфографічних, пунктуаційних, лексичних, словотвірних,граматичних, стилістичних норм.

Види літературних мовних норм.

Орфоепічні норми- це сукупність правил вимови голосних,приголосних звуків та звукосполучень у потоці мовлення . Дотримання цих норм забезпечує безперешкодне сприймання виголошеного тексту, а також унеможливлює спотворення змісту слів і речення в цілому. Наприклад, у реченні: Грип - це інфекційне захворювання ніхто не сплутає слово грип зі словом гриб.

Акцентуаційні норми передбачають дотримання правил наголошування слів.

Орфографічні норми- це єдині загальноприйняті правила передачі звукової мови на письмі, а саме: написання слів і їх частин, вживання великої літери, написання слів разом, окремо і через дефіс, правила переносу слів із рядка в рядок.

Пунктуаційні норми- це система правил вживання розділових знаків у реченні, тексті (кома, крапка, тире, двокрапка, крапка з комою, три крапки, дужки, лапки, знак оклику, знак питання).

Лексичні норми регламентують використання слів відповідно до їх лексичного значення та не допускають вживання жаргонних, діалектних,просторічних слів. Наприклад, не слід сплутувати значень слів адрес (письмове вітання кого-небудь з нагоди відзначення видатної події в його житті) та адреса (місце проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь).

Словотвірні норми встановлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями.

Граматичні норми охоплюють правила творення та вживання форм слів, їх поєднання у словосполучення та речення.

Стилістичні норми регламентують доцільність використання мовних засобів у конкретних стилях мови.

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ