1. Словникова робота.

З'ясуйте за словником значення слів мораль, етика. Словникові статті запишіть у зошити.

Мораль — це система поглядів і уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людини. Найважливішою функцією моралі є узгодження вчинків окремих осіб з інтересами інших людей, певної спільноти, суспільства в цілому.

Етика — норми поведінки, сукупність моральних правил. Як теорія моралі етика аналізує природу моральних відносин, до­сліджує моральні поняття, за допомогою яких виражаються моральні норми, принципи, оцінки, судження. Головну увагу етика приділяє обґрунтуванню моральної, доброчинної поведін­ки людини, прагнучи дати відповідь на запитання, що таке добро і зло, чому слід дотримуватись саме такої поведінки.

2. Робота з текстами

1) Прочитайте уважно тексти. В якому стилі вони написані? Чому ви так вважаєте? Якими мовними засобами передана думка текстів? Наймогутніше знаряддя

Завдяки прилученню дитини до чарів слова виникає в неї спрага пізнання, бажання глибше опанувати духовні багатства людства.

Невмирущість людини виявляється у слові. Воно закарбовує на віки небуденні й буденні речі, залишає для нащадків здобутки думки. У майбуття слово йде., вивільнене від неприродності й спрямоване на досконалість. Довершеність слова виборено любов'ю і працею, титанічною напругою всіх душевних сил народу. У цьо­му — наше безсмертя, гармонія любові й добра, нездо­ланність людського духу на шляхах поступу.

Мова — єдине знаряддя для засвоєння спадщини ми­нулого, найвищих здобутків людської культури. Це і місток до нашого прийдешнього, про яке мріяло людс­тво. Слово — наймогутніше знаряддя, що уможливлює перегук поколінь, збирає перлини думки, мистецтва і добра в духовну скарбницю людства. Людина всесиль­на лише тоді, коли слово й думка поєднуються в непе­реможну зброю поступу.

Наші духовні висоти здобуваються у праці. Опану­вання рідної мови — це теж передусім праця, осяяна любов'ю. Емоційна наснага рідного слова невіддільна від мелодії нашої пісні. Рідне слово входить у духовне життя днів дитинства та юності з рідною піснею, її сві­товою величчю і сонячністю. «Пісня і праця — єдині дві сили», — стверджував

І. Я. Франко. Хай праця в ім'я рідного слова здоровить вас духовно, допомагає зійти на верховини мудрості.

(За І. Вихованцем)

Головні чесноти

Існує сім чеснот. Чотири з них називають головни­ми, а три інші богословськими. Головні чесноти — це те, що визнають усі цивілізовані люди. Про богослов­ські або теологічні чесноти знають лише християни. Поки що нас цікавлять лише чотири головні чесноти. До них належать розсудливість, поміркованість, спра­ведливість і стійкість.

Розсудливість означає, власне, здоровий глузд. Лю­дина, яка нею володіє, завжди думає, що робить і до чого це приведе. В наш час більшість людей навряд чи вважає розсудливість чеснотою. Христос сказав, що ми зможемо увійти в його світ, лише коли нагадува­тимемо дітей, і християни зробили висновок: якщо ви «хороша» людина, то ваша обмеженість не має значен­ня. Це не так. По-перше, більшість дітей виявляють достатню розсудливість у справах, які їх по-справжньо­му цікавлять, і досить старанно їх обмірковують. По-друге, як зазначає апостол Павло, Христос зовсім не мав на увазі, що нам слід залишатися дітьми в розумо­вому відношенні. Якраз навпаки, він закликав нас бу­ти не тільки «невинними, як голубки, але й мудрими, як змії». Він хоче, щоб ми були, як діти, простими, щиросердними, волелюбними, сприйнятливими. Але він також хоче, щоб кожна часточка нашого розуму працювала сповна, на найвищому рівні.

Поміркованість — одне з тих слів, значення яких, на жаль, трансформувалося. Нині воно зазвичай озна­чає стриманість у вживанні спиртного. Але в ті дні, коли другу з головних чеснот охрестили «помірністю», це слово нічого подібного не означало. Поміркованість стосувалася не тільки пиятики, а й усіх утіх, і вимага­ла не цілковитої відмови від них, а здатності відчувати міру в насолодах, не виходити в них за межу.

Справедливість стосується не лише судочинства. Це поняття обіймає, собою чесність, правдивість, вірність слову та багато іншого. -

Стійкість також вимагає двох видів мужності: тієї, яка не боїться дивитися в очі небезпеці, і тієї, що дає людині сили переносити біль.

Ви, очевидно, помітили, що неможливо тривалий час дотримуватись трьох перших чеснот, не маючи че­твертої...

(За К. С. Льюїсом)