90.Скорочене провадження

Скорочене провадження – це вид провадження в адміністративних судах , що полягає у спрощеній документарній процедурі захисту прав, свобод та інтересів позивача від рішень, дій суб’єктів владних повноважень, вимоги якого ґрунтуються на безспірних документах.

Метою закріплення цього виду провадження в адміністративному процесуальному законодавстві є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано.

Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо:

1) зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи;

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання:

а) пенсійних виплат;

б) соціальних виплат непрацездатним громадянам;

в) виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;

г) виплат та пільг дітям війни;

д) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

3) припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців у випадках, передбачених законом,

4) відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців за їх зверненням;

5) стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

6) застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

При цьому слід ураховувати, що адміністративний суд не може розглядати справу в порядку скороченого провадження, якщо:

а) вказані вище вимоги стосуються прав, свобод, інтересів та обов’язків третіх осіб;

б) адміністративну справу належить розглядати колегією суддів;

в) адміністративна справа стосується правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

91.Поняття та основні риси апеляційного провадження

Апеляційне провадження - це сукупність процесуальних лій суду та осіб, які беруть участі) у справі, спрямованих на перегляд рішень (ухвал), що не набрали законної сили, та є засобом усунення помилок, допущених у суді першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. Апеляційне провадження характеризується певними рисами:

1) в апеляційному порядку оскаржуються вироки, ухвалені місце­вими судами, які не набрали законної сили; постанови про застосуван­ня чи незастосування примусових заходів виховного і медичного ха­рактеру, ухвалені місцевими судами; ухвали (постанови) про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування, ухвалені місцевим судом; окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим су­дом; інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених законом (ст. 347 КПК);

2) діє (існує) свобода оскарження судових рішень учасниками кримінального судочинства;

3) апеляційна інстанція перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстан­ції;

4) розгляд справи обмежений межами апеляційної скарги (по­дання);

5) недопустимість погіршення положення засудженого (ви­правданого) у справі, яка переглядається за його скаргою, а також скаргою його захисника чи законного представника; 6) неприпусти­мість встановлення й доказування фактів, які не встановлені та не доведені судом першої інстанції;

7) апеляційний суд наділений правом досліджувати докази шляхом проведення судового слідства в повному обсягу чи частково і може винести вирок;

8) виправдувальний вирок може бути скасовано тільки за поданням прокурора чи за апеляційною скаргою потерпілого або його представника.