5.Теорія розвивального навчання о.М.Кабанової-Міллер.

Теорія розвивального навчання О.М.Кабанової-Міллер – навчання, спрямоване на формування прийомів навчальної роботи (системи дій, які слугують вирішенню навчальних задач).

У проблемі розвивального навчання виділяє два кола питань : показники розумового розвитку; умови, що визначають цей розвиток, тобто організація навчання і формування навчальної діяльності.

Показники розумового розвитку : ступінь засвоєння прийомів навчальної роботи. Це значить, що учень може розказати, із яких дій складається прийом, може використати у вирішенні нових задач, тобто перенести відомий прийом у нову ситуацію.

В контексті розвитку мотиваційної сфери розумової діяльності найбільш загальний показник розвитку виражається у підвищенні її систематичності, організованості, продуктивності.

Умови розвивального навчання :

• Всі компоненти навчання (програми, підручники, методики, шкільна практика) повинні бути пронизані ідеєю формування у школярів системи прийомів навчальної роботи різного ступеня узагальненості (внутріпредметні і між предметні).

• У кожному навчальному предметі важливо визначити основні прийоми навчальної роботи і сформувати їх в учнів.

• Знання повинні забезпечити взаємодію мислення і чуттєвої сторони розумової діяльності учнів.

• В учнів повинні бути сформовані прийоми управління навчальною діяльністю.

Прийоми навчальної роботи :

• Порівняння.

• Узагальнення.

• Розкриття причинно-наслідкових зв’язків.

• Спостереження.

• Складання характеристик явищам, що вивчаються.

• Розділення істотних і неістотних ознак понять.

Прийоми управління навчальною діяльністю :

• Планування.

• Самоконтроль, що включає оцінку своїх дій.

• Управління своїми пізнавальними інтересами і увагою.

6.Теорія розвивального навчання л.М.Фрідмана

Теорія розвивального навчання Л.М.Фрідмана – дидактична система, спрямована на виховання всебічно розвиненої і соціально зрілою особистості в процесі навчальної взаємодії.

Принципи навчання :

• Принцип самостійності учнів у навчальному процесі передбачає їх орієнтацію таким чином, щоб вони приймали безпосередню участь в ціле покладанні своєї діяльності, а цілі навчання, що задаються зовні, ставали б їх власними, особистими цілями.

• Принцип самоорганізації характеризує операційну сторону навчального процесу. Виходячи із цього принципу, вчитель не вчить, а допомагає навчатись. Він демонструє учням необхідність засвоєння навичок раціонального учіння, самостійного виконання не лише навчально-тренувальних, але і продуктивних дій.

• Принцип розвитку визначає вимоги до організації навчального процесу : враховувати вікові та індивідуально-типологічні особливості учнів; розвивати в них потребу переборенні посильних труднощів, в оволодінні новими способами дій, уміннями, навиками; орієнтуватись на зону найближчого розвитку; спрямовувати навчальний процес на формування соціальної зрілості кожного учня.

• Принцип колективізму встановлює, що центральною, провідною формою організації навчального процесу є колективна (групова, парна) форма.

• Принцип рольової участі передбачає рівномірне і добровільне розподілення ролей між учнями класу. Один і той же учень повинен бути і в ролі відповідального і підлеглого.

• Принцип відповідальності учасників навчального процесу важливий з точки зору розвитку соціально зрілої особистості.

• Принцип психологічного забезпечення передбачає емоційне задоволення кожного учня і тим самим розвиток мотивації учіння.

Основні параметри освітнього процесу у технології розвивального навчання:

Ціль навчання	Загальний розвиток учнів, розвиток розуму, почуттів, волі, навчання вмінню вчитись, жити серед людей, формування творчої особистості
Спосіб навчання	Передача принципів дій через організовану навчальну діяльність і соціальне середовище
Способи спілкування і навчання	Спочатку «авторитарна демократія», потім демократичний стиль спілкування. Учитель – організатор особистої діяльності учня. Співпраця, методичне співробітництво
Модель взаємодії	Учитель –учень. Учень – учень. Учень -учитель
Форми взаємодії	Фронтальні, індивідуальні, групові, командні
Розвиток емоційної сфери. Мотивація навчання	Навчальні та широкі пізнавальні інтереси. Далі –інтерес до пізнавальної діяльності, отримання, здобуття знань.
Інтелектуальний розвиток	Розвиток загальних інтелектуальних умінь : порівняння, класифікація, узагальнення, критичність,Самостійність, глибина, широта мислення
Вольовий розвиток	Спрямованість навчання на вміння долати труднощі, добиватися отримання результату , розвиток праціездатності
Форми виховання	Формування сприятливого морального клімату. Осмислення джерел учинків і способів розв’язання конфліктів
Методико-дидактичний аспект виховання	Проблемні питання. Діалог. Право на помилку. Варіанти правильних відповідей. Паузи. Поетизація процесу навчання
Самовиховання.	Знання прийомів самовиховання : осмислення своєї індивідуальності, знання елементів самовиховання, самоаналіз, самоконтроль
Нетрадиційні форми активізації психічного здоров’я	Точковий масаж, динамічні релаксаційні паузи, функціональна музика, рухливі дидактичні та соціальні ігри

Проект уроку-майстерні у технології розвивального навчання

• Індукція (наведення) - створення емоційного настрою, особистісного ставлення кожного учня до предмета обговорення. Індуктором можуть виступати :слово, образ, фраза, предмет, звук, мелодія, текст, малюнок – те, що може викликати почуття, потік асоціацій, питань.

• Самоконструкція – індивідуальне створення гіпотез, розв’язку задачі або проблеми, малюнка, проекту.

• Соціалізація –усе, що зроблено індивідуально, у парах, групах має бути винесено на обговорення. Думки всіх із цього приводу вислухані й обговорені.

• Афішування – вивішування робіт учнів і майстра у вигляді малюнків, текстів, схем, проектів. Усі ходять по аудиторії, ознайомлюються із змістом афіш.

• Розрив –внутрішнє усвідомлення учасниками майстерні неповноти або невідповідності свого старого знання новому, внутрішній емоційний конфлікт, виходом з якого є заглиблення в проблему, пошук відповідей.

• Рефлексія – вираження почуттів, що виникли в учнів у ході «майстерні».