2. Теорія розвивального навчання в.В.Давидова і д.Б.Ельконіна.

Це дидактична система, спрямована на формування навчальної діяльності її суб’єктів в процесі засвоєння теоретичних знань посередництвом виконання аналізу, планування і рефлексії.

Ідеї концепції Ельконіна-Давидова можна висловити таким чином : у молодшому шкільному віці через спеціально побудоване навчання у дитини можуть бути сформовані здібності до самовдосконалення , саморозвитку, самопізнання. Тобто дитина поступово за час навчання в молодших класах набуває «уміння вчитись».

В.В.Давидов поставив питання про можливість теоретичного розроблення нової системи навчання, протилежної традиційному : від загального до часткового, від конкретного до абстрактного, від системного до одиничного. Мислення, яке розвивається у процесі такого навчання названо В.В.Давидовим теоретичним, а саме навчання – розвиваючим. При цьому В.В.Давидов опирається на вихідні положення Д.Б.Ельконіна стосовно того, що навчання свою провідну роль в розумовому розвитку здійснює, перш за все, через зміст знань, що засвоюються, вихідними від якого є методи (способи) організації навчання.

Цілі і завдання розвивального навчання :

• Формувати теоретичну свідомість і мислення.

• Передавати дітям не лише знання, вміння й навички, але і способи розумових дій.

• Відтворювати в навчальній діяльності логіку наукового пізнання.

Автори вважають, що цілеспрямована навчальна діяльність відрізняється від інших видів діяльності насамперед тим, що спрямована на отримання не зовнішніх, а внутрішніх результатів, на досягнення теоретичного рівня мислення. ЦНД – особлива форма активності дитини, спрямована на зміну самого себе як суб’єкта навчання.

Ознаки (особливості) ЦНД :

1. Наявність у дитини внутрішніх пізнавальних мотивів, що йдуть від пізнавальних потреб.

2. Наявність мети свідомої само зміни, розуміння й прийняття дитиною завдання.

3. Позиція дитини як повноцінного суб’єкта діяльності, який здійснює самостійно всі етапи : ціле покладання, планування, реалізацію мети і аналіз (оцінку) результату.

4. Спрямованість на засвоєння теоретичних ЗВН, ЦНД, пошук та побудова підстав дій, оволодіння загальними принципами вирішення завдань певного класу.

5. Учень стає дослідником-творцем.

6. Рефлексивний характер розгляду підстав власний дій.

Порівняльна характеристика теоретичного і емпіричного мислення.

Теоретичні знання	Емпіричні знання
Порівняння предметів і уявлень про них	Аналіз ролі і функції відношення всередині цілісної системи
Відкриття вихідного відношення цілісної системи	Виділення формально загальної властивості сукупності предметів
Відображення внутрішніх відношень і зв’язків	Відображення зовнішніх властивостей предметів
Зв'язок реально існуючого загального відношення цілісної системи	Виділення загальної властивості як однорідної із особливим і одиничним
Виділення особливих і одиничних проявів цілісної системи	Підбір прикладів, що входять до відповідного класу предметів
Символо-знакові засоби	Засоби фіксації – слова-терміни

Навчання повинно бути спрямоване на створення зон найближчого розвитку, які сприяють формуванню психічних новоутворень. Основними лініями розвитку є : формування навчальної діяльності і її суб’єкта, абстрактно-теоретичне мислення і довільне управління поведінкою. Навчання зорієнтоване не тільки на ознайомлення з фактами, але і на пізнання відношень між ними, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, на перетворення відношень в об’єкт вивчення.