Література:

1. Гін. А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв’язок. Ідеальність: посібник для вчителів. – Луганськ, 2004.-84 с.

2. Житник Б.О. Методичний порадник. форми і методи навчання. – Х.: Вид. група «Основа», 2005.

3. Колеченко А.К. Энциклопедия педагогических технологий: пособие для преподавателей. – СПб.: КАРО, 2004. -368 с.

4. Алан Кроуфорд, Венді Саул, Самюель Метью, Джеймс Макінстер. Технології розвитку критичного мислення учнів. – К.: «Плеяда», 2006. -217.

5. Методичний порадник: форми і методи навчання / Автор-укладач Б.О. Житник. – Х.: Вид. група «Основа», 2005.-128 с.

6. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники Андрєєва В.М., Григораш В.В. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 352 с.

7. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; за заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: Вид. А.С.К., 2002. – 252 с.

8. Педагогіка: ученик / Крившенко Л.П. и др..; под ред. Крившенко Л.П. – М.: ТК Велби, изд-во «Проспект», 2006. – 432 с.

9. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник. – К.: Вид. А.С.К., 2004.-192 с.

10. Cелевко Г.К. Современные образовательные технологи: Учебные пособия.– М.: Народное образование, 1998. – 256 с.

Психологічні засади теорій розвивального навчання

1.Дидактико-методична система л.В.Занкова.

Дидактична система Л.В.Занкова – система розвивального навчання, спрямована на ранню інтенсифікацію всестороннього «загального» розвитку школяра.

Л.В.Занков вважав, що в процесі навчання виникають не знання, уміння і навички, їх психологічний еквівалент – новоутворення у вигляді когнітивних (пізнавальних) структур. Когнітивні структури – це субстрат розумового розвитку, відносно стабільні, компактні, узагальнено-смислові системні уявлення знань, способів їх отримання і використання, що зберігаються в довготривалій пам’яті. Вони виражаються в особливостях психічної діяльності: в перцепції, мисленні, мові, рівні довільної поведінки, в кількості і чіткості знань і умінь. Складні структури створюються із більш простих структур. Проте, вони ніколи із них не складаються, а в сукупності породжують нову якість. Поява новоутворень не задається напряму навчанням, а виникає в результаті інтеграційних процесів. Кожне новоутворення стає плодом взаємодії всіх сфер психіки (розуму, волі, почуттів) і просуває особистість вцілому.

Принципи навчання:

• Принцип навчання на високому рівні труднощів означає не тільке те, що навчання перевищує «середню норму» складності, скільки те, що воно розкриває духовні сили дитини, дає їм простір і напрям. При цьому автор має на увазі трудність, пов’язану із пізнанням сутності явищ, що вивчаються, залежність між ними, із залученням школярів до справжніх цінностей науки і культури.

• Принцип швидкого темпу у вивченні навчального матеріалу органічно пов'язаний з попереднім. Це передбачає відмову від одноманітного повторення пройденого. При цьому найважливіше – безперервне збагачення школярів новими знаннями. Дійовим засобом, що дозволяє йти швидким темпом і сильним і слабким учням є застосування диференційованої методики, специфіка якої полягає в тому, що одні і ті ж питання програми можуть вивчатись із різною глибиною.

• Принцип провідної ролі теоретичних знань. На противагу традиційним уявленням про конкретність мислення молодших школярів заперечує думку, що не можна вважати конкретне мислення провідним показником рівня розумового розвитку молодших школярів.

• Принцип усвідомлення школярами процесу учіння. Автор підкреслює важливість розуміння навчального матеріалу, вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, оволодіння мислитель ними операціями (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення), а також визнавав необхідність позитивного ставлення школярів до навчальної праці. Все це, на думку Л.В.Занкова, необхідно, але недостатньо для успішного навчання. Саме процес оволодіння знаннями повинен стати предметом усвідомлення учня.

• Принцип цілеспрямованої і систематичної роботи із розвитку всіх (сильних і слабких) учнів займає особливе місце в даній системі. Цей принцип передбачає індивідуалізацію і варіативність процесів навчання.

• Включення в процес навчання не тільки раціональної, але й емоційної сфери (роль спостереження і практичних робіт).

• Варіативність процесу навчання, індивідуальний підхід.

• Проблематизація змісту (колізії).

• Робота над розвитком усіх дітей.

Основною мотивацією навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Ідея гармонізації передбачає поєднувати в методиці раціональне і емоціональне, факти і узагальнення, колективне і індивідуальне, інформаційне і проблемне, пояснювальний і пошуковий методи.

Методика Л.В.Занкова передбачає залучати учня в різні види діяльності, використовувати у викладанні дидактичні ігри, дискусії, а також методи навчання, направлені на збагачення уяви, мислення, мовлення.