Тема № 13. Новаторська теорія «педагогіка співробітництва».

Мета: Познайомити студентів із причинами виникнення, змістом та особливостями педагогіки співробітництва. Розкрити гуманістичні засади даного напряму педагогічної взаємодії на противагу до традиційного підходу. Озброїти студентів механізмами гуманізації педагогічного спілкування та навчального співробітництва. Виховувати потребу у взаємодії з дітьми, гуманізації стосунків із ними.

План:

1.Психолого-педагогічні основи педагогіки співробітництва.

2.Гуманізація навчального спілкування.

3.Організація навчального співробітництва.

Література:

Ш.А.Амонашвили Психологические основы педагогики сотрудничества.

В.В.Ягупов Педагогіка с.269- 270.

О.М.Пєхота Сучасні педагогічні технології.

Педагогіка співробітництва.

На подолання недоліків традиційного навчання спрямована педагогіка співробітництва –«напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, мета якого демократизація і гуманізація педагогічного процесу» (Гончаренко С.У.Український педагогічний словник).

Педагогіка співробітництва набуває популярності в сучасній європейській освіті, яка своєю головною метою вважає надання особистості потужної життєвої мотивації, формування її потенціалу як системи творчих здібностей і передумов їх реалізації, виховання її впевненою у своїх правах і свідомою в обов’язках , надання її автономності як запоруки її само актуалізації.

На думку Ш.О.Амонашвілі, сутність педагогічного процесу полягає у співробітництві педагога з дитиною. Для таких педагогів характерні доброзичливе ставлення до суб’єкта учіння, прагнення адекватно оцінити їхні можливості, збагнути мотиви поведінки, стимулювати творчість, особистісне зростання і гідність, а також здатність підтримувати соціально сприятливий морально-психологічний клімат у навчальній групі.

В основі педагогіки співробітництва лежать положення висунуті американським педагогом Дж.Дьюї:

1. Замість тиску на дитину зверху акцент слід робити на вільному вираженні особистості.

2. Вільна життєдіяльність і широке самоуправління дітей замість авторитаризму вчителя.

3. Поряд із метою школи –підготовкою до майбутнього дорослого життя стільки ж важливе і сьогоднішнє життя учнів.

4. Замість жорсткої, регламентованої зверху програми навчання в школі учні мають право вибирати форми і шляхи навчання по групах, індивідуальні програми своєї роботи.

5. Замість повідомлення вчителем готових істин – проблемні ситуації, відкриття, проектування, дискусії, ігри. Більше творчості, менше репродукції.

6. Часті перевірки знань з оцінкою створюють стресові ситуації, формують відразу до школи. Менше оцінок, інколи тестування, часта похвала за будь-який прогрес, зведення покарань до мінімуму.

7. Необхідні різноманітні опори для памяті і мислення.

8. Більше, іноді вирішальне значення мають добрі, гуманні , відносини співробітництва учителів і учнів.

Західна партнерська технологія передбачає:

• Вчитель і учні – партнери у досягненні мети;

• Основа співробітництва – контракт з точно визначеними обов’язками, термінами і результатами, санкціями і фінансуванням;

• Мета учня – опанувати важливий для нього предмет вивчення;

• Мета вчителя – допомогти учню в реалізації мети;

• Відповідальність : 50% - вчитель, 50% - учень.

• Стимули для учня – його наміри, для вчителя – винагорода.

• Організація процесу : максимальна самостійність учня, втручання педагога лише тоді, коли учень загальмував;

• Постійне формування узагальнених алгоритмів вирішення завдань;

• Упровадження дієвих стимулів само мотивації;

• Максимальна опора на індивідуальні особливості;

• Використання найновіших засобів , що можуть сприяти прискоренню процесу;

• Забезпечення нешкідливості процесу і збереження здоровя учасників;

• Забезпечення індивідуального розпорядку дня;

• Створення комфортних умов.