ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………......3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти управління персоналу……..5

1. Поняття, цілі та принципи управління персоналу……..5

2. Методи управління персоналу…………………………..8

3. Управління персоналу як система……………………..12

РОЗДІЛ 2. Здійснення управління персоналу у підприємстві ПСП «Восток-Запад» …………………………………………………...………...15

2.1. Загальна характеристика господарства…………………………………..15

2.2. Аналіз якісного складу і плинності персоналу в ПСП «Восток-Запад» 22

2.3.Управління персоналу у ПСП «Восток-Запад» ……………27

РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення системи управління персоналу……………………………………………………………………...……35

3.1. Роль кадрової служби в управлінні персоналу………….....35

3.2. Організація підбору, адаптації, перевірки здібностей та професійного розвитку працівників у підприємстві……………………………………………..41

3.3. Формування ефективної системи стимулювання працівників підприємства……………………………………………………………………..…47

ВИСНОВКИ…………………...…………………………………………….…53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...55

ВСТУП

Актуальність теми. Серед багатьох практичних проблем менеджменту виробничих організацій в останні роки особливого значення набувала проблема ефективного управління поведінкою персоналом. Хоча цей напрям менеджменту вже давно став спеціалізованим, сьогодні найбільш актуальним є його поведінковий аспект. Зважаючи на інтенсифікацію процесів фемінізації ринку праці і на той факт, що поведінка жінки й поведінка чоловіка суттєво відрізняється за змістом і факторами, які її формують, важливим є застосування гендерного підходу до управління персоналом. Як показують дослідження останніх років, саме в цих особливостях закладений величезний особистісний потенціал, ігнорування якого стає небезпечним для підприємства. Саме з цих позицій потребує наукового обґрунтування перелік факторів, які впливають на активність творчих працівників виробничої організації, розроблення нових механізмів її впорядкування.

Методологічні засади дослідження управління персоналу було закладено в наукових працях таких видатних учених, як Г. Беккер, Т. Веблен, Д. Мак-Грегор, К. Маркс, А. Маслоу, Е. Мейо, Г. Саймон, Ф. Тейлор та ін. Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних засад управління персоналу зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: Д. Аккер, І. Бажин, К. Девіс, М. Дороніна, Т. Лепейко, Л. Маллінз, М. Наумов та ін.

Аналіз поданих у літературі концепцій дозволив оцінити проблему управління персоналу в різних системах координат і зробити висновок, що методичне забезпечення вирішення цієї проблеми в організації потребує уточнення в частині використання гендерного підходу. Недостатньо дослідженими залишаються такі проблеми, як систематизація зовнішніх і внутрішніх факторів, що формують поведінку персоналу різної статі в організації, методичне забезпечення діагностики та прогнозування типової поведінки жінки у виробничій організації, організаційне забезпечення управління персоналу.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є подальший розвиток теоретико-методичних положень з управління персоналу підприємств через активізацію впливу факторів, що її формують.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження було сформульовано та вирішено такі завдання:

• аналіз еволюції теоретичних основ і проблем управління персоналом у контексті ускладнення моделі людини у виробничій організації;

• обґрунтування актуальності та особливостей науково-методичного переходу на поведінкову модель управління персоналом підприємства з урахуванням гендерного аспекту;

• підтвердження наявності процесів фемінізації ринку праці;

• систематизація зовнішніх та внутрішніх факторів формування поведінки персоналу підприємства, які потребують першочергового дослідження;

• обґрунтування посилення вимог працедавців на ринку праці до поведінкових характеристик найманих працівників з урахуванням гендерного аспекту;

• аналіз особливостей залучення жінок до професійної діяльності з урахуванням орієнтації їх поведінки в економічному середовищі;

• розроблення методичного забезпечення комплексної діагностики лідерського потенціалу керівника колективу та організаційної культури як факторів формування поведінки персоналу;

• розроблення методичних рекомендацій щодо управління трудовою поведінкою персоналу;

• розроблення і практична перевірка методичного забезпечення формування системи заходів щодо створення розвитку управління персоналу підприємства.

Об’єкт дослідження – поведінка персоналу організації.

Предмет дослідження – методичне забезпечення діагностики та активізації факторів управління персоналу підприємств з урахуванням гендерних відмінностей.

Розділ 1 теоретичні аспекти управління персоналу

1.1.Поняття, цілі та принципи управління персоналу

Управління персоналу — це сукупність впливів на організаційну поведінку людей, спрямованих на активізацію ще невикористаних професійних і духовних можливостей для розв'язання поставлених завдань. На основі принципу розподілу праці виникає ієрархічна система субординації. Таким чином, одна людина може бути водночас і керівником, і підлеглим.

Адміністративно-кадрове регулювання полягає в організації роботи персоналу. Кадрова робота охоплює розрахунок заробітної плати, кадровий облік, прийняття на роботу, звільнення з роботи, кадрові переміщення.

Проблеми управління персоналом необхідно розглядати в їх розвитку, зокрема у сферах інформації та адміністративного управління. Отже, керівництво сучасної організації має бути забезпечене інформацією. До останніх десятиліть тільки завдяки стабільному стану в окремих галузях можна було успішно керувати організаціями, спираючись на досвід. Інша ситуація склалася в галузях, що розвиваються, де велику роль відіграють динамізм та інтуїція. У цих галузях підвищилися вимоги до особистих якостей керівника організації, а не до належного здійснення ним управління. Істотні помилки керівників можуть призвести до банкрутства організацій, а незначні помилки в окремих організаціях компенсуються розвитком усієї галузі.

Нині досвід уже не завжди є визначальним чинником, інколи він навіть гальмує прогрес. Висока динаміка розвитку окремих галузей в умовах інтернаціоналізації та глобалізації економіки зумовлює зміни в організації виробництва продукції, в оновленні товарів і методів їх збуту, реклами фірмової марки на основі істотної диференціації її видів. Нові види продукції та виробництва потребують застосування відповідного управління, а отже, й адекватної інформації.

Ціль зводиться до: забезпечення підприємства в потрібній кількості й якості персоналу на поточний період і на перспективу; створення рівних можливостей ефективності праці та раціональної зайнятості працівників, стабільного і рівномірного завантаження протягом робочого періоду; задоволення розумних потреб персоналу; забезпечення відповідності трудового потенціалу працівника, його психофізіологічних даних до вимог робочого місця; максимальної можливості виконання різних операцій на робочому місці.

Управління персоналу ґрунтується на таких принципах: науковість, демократичний централізм, планомірність, єдність розпоряджень; поєднання одноосібного і колективного підходів, централізації та децентралізації, лінійного, функціональною і цільового управління; контроль за виконанням рішень.

Особистість — це соціальне явище. Вона є продуктом спілкування людей. Щоб зрозуміти людину як особистість, а значить ефективно управ­ляти нею, потрібно скласти картину її особливого погляду на світ. Така картина формується в еталонній групі: родині, серед друзів по навчанню і роботі і під їх впливом. Людина формує свою картину світу в спілкуванні з іншими людьми.

Природні властивості особистості — це те, що закладено в неї від на­родження і, як правило, характеризується тією чи іншою мірою виражеи- ності таких динамічних рис, як активність та емоційність.

Термін «темперамент» був введений ще у Стародавній Греції, коли Гіпократ виявив відмінності у поведінці людей.

Темперамент — сукупність індивідуальних особливостей особистості людини, які характеризують динамічну й соціальну сторони її діяльності та поведінки. Виходячи з темпераменту, ще Гіпократом у Уст. до н.е. було виділено чотири його типи, назви яких збереглися до нашого чйсу. Дос­товірність цієїтипології підтверджена масовими експериментами І.П.Пав- лова, який виділив чотири типи вищої нервової діяльності людини. В да­ний час відомі такі типи темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик та меланхолік. Темпераменту цих групах проявляється по-різному:

• у сангвініків — рухливістю, зміною настрою, та чуйністю;

• у холериків — бурхливими реакціями, відкритістю, різкими змінами настрою, вираженою раціональністю, нестійкістю та загальною рухомістю;

• у флегматиків —повільними діями, замкненістю, недостатнім вира­женням емоційного стану, переживаннями, логічністю роздумів;

• у меланхоліків — нестійкістю характеру, неконтактністю, здатністю сильно та емоційно переживати будь-які події.

Всі типи темпераменту є відносно стійкими і мало змінюються під впливом середовища і виховання. Знання характеристик особистості доз­воляє правильно обрати форму поведінки з нею. Так, на гнів холерика по­трібно реагувати виважено і тактовно. Меланхоліку можна допомогти че­рез оптимізм.

Однією з головних психологічних характеристик особистості є характер.

Характер — це сукупність стійких психологічних властивостей, які виз- начаютьлінію поведінки людини, відношення їїдо справи, іншихлюдей і до самої себе. В літературі відмічають полярність характерних рис: прин­циповість — безпринципність; працелюбство — лінь; щедрість — марно­тратство; акуратність — неохайність; переоцінка — недооцінка себе; орга­нізованість — неорганізованість і т.д.

Риси характеру формуються за конкретних умов соціального середо­вища роботи людини і значною мірою визначаються природними дани­ми, які проявляються у здібностях. Здібності — це сукупність властивос­тей, потрібних для виконання певного виду діяльності. Вони визначають­ся динамікою набуття людиною знань, умінь, навичок і можливістю займатися певним видом діяльності. Основою здібностей є задатки — пси­хофізіологічні властивості, які проявляються у природній схильності до певного виду діяльності і перетворюються в здібності під впливом життє­вих умов і виховання. Таким чином, здібності — це поєднання природних і набутих якостей. За формою прояву виділяють задатки до репродуктивної (засвоєння та застосування інформації) та творчої діяльності. За діапазо­ном здібності класифікуються за трьома рівнями: обдарованість, талано­витість та геніальність.

Потреби людини значною мірою визначають успіх бізнесу. Товари, по­слуги, що пропонуються на ринку, займають певне місце тоді, коли задо­вольняють потреби людей. Відомий американський спеціалістз управлін­ня П.Друкер писав: «...ніхто не платить за товар, платять за задоволення як таке».

Все розмаїття потреб особистості і формує мотив її діяльності. Мотив — це внутрішній поривдодіяльності, викликаний певною потребою. Знан­ня мотивів поведінки людини допоможе попередити можливі конфлікти, звільнення працівників тощо.