3.6. Етапи реалізації Стратегії

Стратегія реалізується у три етапи: короткостроковий (підготовчий) – до 2007 р., середньостроковий (стабілізаційний) – до 2015 - 2025 років та довго-строковий – на подальшу перспективу.

Метою першого етапу є створення стартових умов для ефективної реалі-зації завдань визначених Стратегією.

Метою другого етапу є стабілізація структурних змін в економіці та соці-альній сфері, створення основних засад соціально спрямованої ринкової еконо-міки, подолання масової бідності, вихід на економічні показники середньо роз-винутих країн.

На третьому етапі сталий розвиток повинен стати домінуючим принци-пом державної політики.

3.7. Індикатори сталого розвитку

Економічний розвиток

• ВВП у розрахунку на душу населення, тис. грн.;

• Індекс промислового виробництва, відсотків;

• Індекс внутрішнього сукупного реального попиту, відсотків;

• Індекс валового споживання, відсотків;

• Індекс валового нагромадження основного капіталу, відсотків;

• Частка видобувної галузі в обсягах промислового виробництва, відсотків;

• Частка обробної галузі в обсягах промислового виробництва, відсотків;

• Обсяг сукупних інвестицій у основний капітал, млн. гривень;

• Коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів;

• Обсяг науково дослідних та науково-технічних робіт, млн. гривень;

• Імпорт товарів і послуг, млрд. доларів США;

• Експорт товарів і послуг, млрд. доларів США;

• Обсяг прямих іноземних інвестицій, млрд. доларів США.

46

Соціальний розвиток

• Середня очікувана при народжені тривалість життя, років;

• Рівень зайнятості населення, визначений за методологією Міжнародної ор-ганізації праці, відсотків загальної кількості населення у віці 15-70 років;

• Доходи в розрахунку на одну особу, гривень на рік;

• Рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, відсотків загальної кількості економічно активного населення у віці

15-70років;

• Рівень бідності, відсотків населення, що проживає за офіційно визначеною межею бідності.

Охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання

природних ресурсів

Сумарні викиди парникових газів:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, гігограмів вуглеводного еквіваленту на рік. Загальні викиди парникових газів від промислових процесів:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, гігограмів вуглеводного еквіваленту на рік. Обсяги викидів забруднених речовин в атмосферу:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, тис. тонн на рік.

Скидання забруднених зворотних вод у поверхневі водні об'єкти:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, тис. тонн на рік.

Сумарний водозабір:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, тис. тонн на рік.

Споживання свіжої води на виробничі потреби:

• у відсотках до бази порівняння;

47

• в абсолютних одиницях, тис. куб. метрів на добу.

Загальне відведення нормативно очищених вод:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, млрд. куб. метрів на рік.

Обсяг оборотної і послідовно використаної води:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, млрд. куб. метрів на рік;

• у відсотках до спожитої природної води;

• у відсотках до ВВП.

Площа сільськогосподарських угідь:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, млн. га;

• у відсотках до площі земельного фонду.

Загальна площа лісів:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, млн. га.

Наявність токсичних промислових відходів в сховищах організованого складування та на території підприємств:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, млрд. тонн.

Утворення нових відходів:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, млрд. тонн.

Площа об'єктів природно-заповідного фонду:

• у відсотках до бази порівняння;

• в абсолютних одиницях, млн. га.

48

Список джерел

1. Цілі розвитку тисячоліття (Україна: 2010) Національна доповідь. http://www.undp.org.ua/files/ua_52412MDGS_UKRAINE2010_REP_ukr.pdf http://ukraine2015.org.ua/about;

2. Повестка дня на XXI век Принята Конференцией ООН по окружающей среде и развитию, Рио-де-Жанейро, 3-14 июня 1992 года;

3. Національна екологічна політика України.

4. http://www.un.org.ua/files/national_ecology.pdf.

49

Лекція 4. Моделювання і прогнозування екологічного ризику

при визначенні стратегії сталого розвитку

План

1. Екологічний ризик. Визначення та основні поняття

2. Моделювання і прогнозування екологічного ризику

3. Управління екологічним ризиком для забезпечення сталого розвитку

4. Комунікація екологічного ризику при сталому розвитку регіонів.

Наука про ризик сформувалася в останній чверті XX ст., і вона безумовно буде однією з провідних у новому сторіччі. Причина цього – у тім місці, що за-йняли пов'язані з ризиком проблеми. Найважливіша особливість науки про ри-зик – її міждисциплінарний характер з тісною взаємодією природничих, інже-нерних і гуманітарних наук.

В індустріально розвинених країнах постійно росте фінансування науко-вих досліджень в області аналізу й оцінки ризику. Наприклад, у хімічній про-мисловості США на рішення проблем ризику асигнується зараз 25-30% загаль-них обсягів фінансування на наукові розробки, а у фармакології – більше 50%. За заході сформувалося коло фахівців нового типу – експертів ризику, які, на думку соціологів, будуть становити новий елітний прошарок постіндустріаль-ного суспільства.

На жаль, не можна сказати, що в пострадянських державах наука про ри-зик одержала необхідний розвиток. У колишньому Радянському Союзі цієї нау-ки практично не існувало. Такі категорії, як припустимий або прийнятний ри-зик, або такі процеси, як регулювання ризику, не розглядалися.

Розвиток нових технологій, збільшення обсягів промислового й сільсько-господарського виробництва, розширення мережі транспортних систем і систем передачі енергії й енергоносіїв супроводжуються ростом техногенного наван-таження на біосферу. Наслідком цього є все частіше виникаючі надзвичайні си-туації, аварії й катастрофи, що характеризуються значними матеріальними, со-ціальними й екологічними наслідками. При цьому, як показали події останніх

50

десятиліть, реалізуються великі аварії, що вважалися раніше досить малоймові-рними, і катастрофи на таких об'єктах високої технології, як атомні електроста-нції, хімічні комбінати, нафто- і газопроводи й т.д. Стала очевидною необхід-ність у розробці нових підходів до забезпечення безпеки людей і природного середовища. Саме тому в країнах з розвиненою економікою сформувалася нова галузь знання ( аналіз екологічних ризиків і управління ними. Природно, що ак-туальною стала підготовка фахівців, які можуть кваліфіковано займатися дослі-дженням ризиків. Основне завдання таких фахівців (іноді їх називають ризик-менеджерами) – виробляти для осіб, відповідальних за прийняття рішень, реко-мендації з ефективних заходів керування ризиками.

Теорія ризику інтенсивно розвивається, однак багато основних положень цієї науки залишаються дискусійними