10

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

1. Класифікація рахунків стосовно балансу

2. Класифікація рахунків за їхнім економічним змістом

3. Класифікація рахунків за призначенням та побудовою

3.1. Класифікація рахунків стосовно балансу

Всі рахунки стосовно балансу поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Як баланс, так і рахунки бух­галтерського обліку мають двосторонню форму. Залежно від того, на якому боці балансу відображено певну статтю (на ліво­му, тобто в активі, чи на правому – в пасиві), на тому самому боці відкритого для даної статті рахунка записується сальдо та збільшення, а на протилежному боці – зменшення. Економічна відмінність між активними і пасивними рахунками полягає, що на активних рахунках обліковується наяв­ність та рух засобів підприємства, а на пасивних – наявність та рух джерел утворення вказаних засобів. Формальною озна­кою, відмінністю між активними і пасивними рахунками є те, що сальдо на активних рахунках завжди дебетове, а на пасив­них – кредитове.

Окрему групу рахунків становлять активно-пасивні. Проте в межах групи вони неоднорідні. На них обліковуються засоби, джерела та господарські процеси. Виходячи з цього, сальдо за ними може бути в певний період дебетовим, а в інший – креди­товим. Разом з тим окремі активно-пасивні рахунки можуть мати розгорнуте сальдо, тобто одноразове сальдо за дебетом і креди­том. На такі синтетичні рахунки не поширюється загальне прави­ло виведення сальдо. Тут сальдо виводиться як підсумок сальдо аналітичних рахунків, відкритих до цього синтетичного рахунка.

Правило перевірки са­льдо активно-пасивних рахунків: сальдо дебетове початкове, плюс оборот за дебетом, плюс сальдо кредитове кінцеве дорівнює сальдо кредитовому початковому, плюс оборот за кредитом, плюс сальдо дебетове кінцеве.

Крім того, стосовно балансу всі рахунки поділяються на ба­лансові й забалансові.

Балансові рахунки призначено для обліку наявності й руху за­собів, джерел їх утворення та господарських процесів. На них обліковують засоби та джерела, які належать підприємству, а залишки за цими рахунками відображаються в балансі.

Забалансові рахунки призначено для обліку матеріальних цін­ностей, які не належать підприємству, але перебувають у його користуванні або на відповідальному зберіганні. Наявність та рух таких засобів не відображуються в балансі користувача, оскільки їх відбито в балансі того підприємства, власністю якого вони є.

На забалансових рахунках обліковуються орендовані основні засоби, матеріали, прийняті для переробки, обладнання, прийняте для монтажу, матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання, бланки суворої звітності та ін.

Особливістю забалансових рахунків є однобічний запис. Ці рахунки не кореспондують один з одним, записи на них мають лише контрольний характер, як свідчення відповідальності підприємства за вказані засоби. У разі надходження таких засобів їх оприбутковують на підставі відповідних документів, а в разі їхнього вибуття – списують.

3.2. Класифікація рахунків за їхнім економічним змістом

Ця класифікація провадиться для об'єднання рахунків у певні групи за їхньою економічною однорідністю, тобто залеж­но від того, що саме обліковується на цих рахунках.

Об'єктами бухгалтерського обліку є на­явні засоби підприємства, господарські процеси та джерела утво­рення засобів, тому рахунки бухгалтерського обліку за їхнім еко­номічним змістом групуються за названими розділами (рис. 1).

Наявні засоби підприємства за способом передачі вартості по­діляються на основні та оборотні. Якщо останні споживаються разово в одному виробничому процесі і повністю передають свою вартість на виготовлену продукцію, то основні засоби багаторазово використову­ються у виробничому процесі і передають свою вартість частинами через урахування їхнього зносу за встановленими нормами.

Перехід до ринкових відносин зумовлює появу нових об'єктів обліку, яких раніше не було в діяльності наших підприємств. До таких об'єктів належать нематеріальні активи – права та об'єкти власності (патенти, товарні знаки, торгові марки, ліцензії, про­грамне забезпечення ЕОМ, ділова репутація та ін.).

Оскільки нематеріальні активи за своєю економічною суттю, призначенням, порядком використання, придбання та списання значно відрізняються як від основних засобів, так і від виробни­чих запасів, їх виділено в окрему групу.

У господарській діяльності будь-якого підприємства завжди використовуються виробничі запаси. Вони мають велику питому вагу в загальній сумі засобів.

До виробничих запасів належать основні й допоміжні мате­ріали, паливо, запасні частини та ін. Це, головно, предмети праці, які використовуються в діяльності підприємства. Ра­хунки, що на них обліковуються виробничі запаси, складають досить велику групу. Досить близькими за своїм економічних змістом до таких рахунків є рахунок продуктів праці, тобто виготовленої готової продукції та придбаних товарів для їх наступного продажу.

Специфічним видом товару є грошові засоби, які цілком ви­правдано виділено в окрему групу. Значна частина засобів під­приємства постійно перебуває в розрахунках за одержаними авансами, з покупцями, з підзвітними особами тощо. Ці рахунки, на яких обліковується наявність та рух засобів підприємства, є активними.

Самостійну групу становлять рахунки для обліку господарсь­ких процесів. На них відображають спожиті підприємством засо­би.

Поряд з цим велику групу рахунків становлять джерела утво­рення засобів господарства. Усі ці рахунки є пасивними.

Усі джерела поділяються на постійно закріплені, або власні, тимчасово залучені, або позичені, та результати господарської діяльності (фінансові).

На цих рахунках обліковуються джерела власних основних і оборотних засобів підприємства. Вони становлять основну час­тину всіх джерел підприємства.

Поряд з цим кожне підприємство в процесі своєї діяльності досить широко використовує й тимчасово залучені або позичені джерела засобів. Відповідно до строків, на які їх залучено, ці джерела поділяють на довгострокові (понад рік) та поточні (у ме­жах року). Особливе значення мають позички банків, які за стро­ком їх надання поділяються на: довгострокові, середньострокові та короткострокові.

Крім позичок банку підприємство певний час користується коштами інших кредиторів, інших підприємств та установ, які тимчасово перебувають у його розпорядженні як кредиторська заборгованість.

Важливу частину джерел тимчасово залучених коштів станов­лять розрахунки з розподілу національного доходу. До них нале­жить заборгованість підприємства перед робітниками і службов­цями з оплати праці, перед бюджетом з податків, перед органами страхування з належних відрахувань.

Окрему групу рахунків становлять доходи (фінансові резуль­тати) діяльності. На рахунках фінансових результатів облікову­ють кошти, джерелом утворення яких є результати господарської діяльності, тобто зіставляють доходи і витрати, прибутки та зби­тки за певний період, як правило, господарський рік. Сума збит­ку, що його зазнало підприємство, показує безповоротно втраче­ну вартість засобів. Одержаний прибуток є джерелом додаткових коштів для даного підприємства.