ВСТУП

Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально — мистецтво ведення домаїпнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарства певної країни, групи країн або всього світу;

2) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;

4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.

Економіка як складна різноманітно структурована система є

об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.

Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Колумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.

Економічна наука як система знань про сутність економічних

процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.

Тема. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА СУСПІЛЬНА НАУКА

Економічна наука має справу з

фундаментальними проблемами життя

суспільства; вона стосується усіх і належить усім.

Людвіг фон Мізес

Люди, які ніколи систематично не

вивчали економічну теорію, схожі на глухих, які

намагаються оцінити звучання оркестру.

Пол Самуельсон

Мета: засвоїти, поглибити та систематизувати знання по темі;

• розвивати, використовувати та набувати в прикладному плані набуті знання по темі;

• сприяти формуванню знань та виробленню практичних навичок по темі.

План лекції

1. Предмет політичної економії:

а) зародження і розвиток предмету;

б) трактування різними школами;

в) економічні категорії і закони.

2. Методи економічних досліджень.

3. Функції політичної економії:

а) основи функції політичної економії;

б) політекономія в системі економічних наук;

в) політекономія та обґрунтування економічної політики.

Час: 2 год.

Вид заняття : лекція

Тип заняття: засвоєння нових знань

Місце проведення: аудиторія

Матеріально-технічне забезпечення: підручник, наочний посібник, методична розробка.

Джерела інформації: (1) с. 23 – 47.

Основні категорії і поняття: економіка, меркантилізм, неокласицизм, фізіократи, кейнсіанство, класична політична економія, економічні закони, економічні категорії, мікроекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.

Студенти повинні знати:

• основні поняття теми;

• об’єкт і предмет вивчення політичної економії;

• функції політичної економії;

• методи економічного аналізу

Студенти повинні уміти:

• аналізувати економічні факти;

• пояснювати взаємозв’язок між економічними фактами;

• розрізняти термінологію предмету;

• використовувати інструменти економічних досліджень на практиці. страхування.

Домашнє завдання: В.Д . Базилевич/ Економічна теорія /Політекономія с. 23 – 47,

1. підготуватись до опитування за питаннями на с.45.,

2. дати письмово визначення термінам навчального тренінга на с. 45.

1. Предмет політичної економії

а) зародження і розвиток предмету;

"Економіка" – ємкісне поняття і явище, походить від двох грецьких слів "ойко" і "номос". Цей термін вперше застосував Аристотель у ІІІ ст. до н.е.

Політекономія відноситься до суспільних наук, але її об’єктом є економічне життя суспільства. Політекономія – суспільна і економічна наука. Економіка в сучасному розумінні – це народне господарство країни, що включає відповідні галузі та види виробництва. Економіка – це сфера господарської діяльності для задоволення потреб людини.

Економіка – це вчення про те, як виробляються, розподіляються, обмінюються товари і послуги.

Економіка – наука про те, як обмежені виробничі ресурси використовуються для задоволення потреб.

Економіка розглядається як система господарської діяльності і як система наукових знань про господарську діяльність.

б) трактування різними школами;

"Політекономію" вперше застосовує представник школи меркантилізму А.Монкретьєн. 1615 він видає трактат з політекономії. Політична → "політея" – держава, суспільство → закони управління державною економікою.

І школа – меркантилізм, XV–XVIII ст. "Мерканте" – торговець, купець.

Має два етапи: раннього і пізнього, сфера обігу, предмет – багатство і його джерела. Політика доби розпаду феодалізму і зародження капіталізму (первісне нагромадження капіталу).

ІІ школа - фізіократи – засновник Ф.Кене, А.Тюрго.

ІІ пол. XVIII ст.

Намагалися виявити економічні закони життя людства. Джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарській сфері.

ІІІ школа - класична політична економія. У XVII ст. мануфактурне виробництво – центр інтересів буржуазії переміщується у сферу виробництва, економічне вчення фізіократів та меркантилізм починає гальмувати розвиток, на зміну приходить класична політична економія. Вона виникає в Англії. І етап - В.Петті, П’єр Буагільєр, А.Сміт, Д.Рікардо.

ІІ етап класичної теорії: Т.Р.Мальтус, Дж.С.Міпль, Ж.Б.Сей, Г.У.Керрі.

Трудова теорія вартості, ринок – саморегулююча система

ІV школа – марксизм. Маркс політична економія праці → пролетарська політекономія, концепція додаткової вартості

Критичний напрям політичної економії – критика капіталізму. С.Сісонді, П.-Ж.Прудон. Критичний напрям відбиває інтереси дрібних товаровиробників.

V школа - маржиналізм. ІІ пол. ХІХ ст. – маржиналізм (Курно, Госсен), метод граничного аналізу, австрійська школа – Менгер, Бет-Баверн, Ф.Візер, Дж.Б.Кларк – створює теорію граничної продуктивності, праці і капіталу.

Сучасні напрямки політичної економії:

1. Неокласицизм - Ж.Б.Сей, ІІ пол. ХІХ ст. - напрям різноманітний, сучасний. Теорію неокласицизму сформував А.Маршал. Неокласицизм виникає в 1890-х рр. Засновник Альфред Маршал – стаття "Принципи економіки". Панував до 30-х рр. ХХ ст. центральна ідея – автоматичне регулювання економіки.

2. Монетаризм пропонує теорію відмови від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі роль визначального фактора у формуванні економічної конюктури

3. Кейнсіанство 20-30 рр. ХХ ст. – кейнсіанство (Дж.М.Кейнс), поділяється : неокейнсіанство, посткейнсіанство.

Обгрунтовує об’єктивну необхідність втручання держави в регулювання ринкової економіки.

Кейнс – засновник Бретонвуддської валютної системи.

Необхідність державного регулювання економіки. Кейнсіанство – макроекономічна теорія. Неокласицизм – мікроекономічна теорія.

Поряд з цими напрямами, представники яких досліджують функціонування ринкової економіки, існує ще один напрямок в економіці – інституціоналізм

4. Інституціоналізм - (кін ХІХ – поч. ХХ ст.). Institutio – звичай, традиція. Досліджують проблеми трансформування економічної системи, яка визначається різними явищами об’єктивного і суб’єктивного характеру. Сполучення інституцій визначає розвиток економічної системи. Засновником інституціоналізму був Т.Веблен, діячі – Коменс, Мітчел, Дж.К.Гелбрейт, Р.Коуз.

5. Неокласичний синтез – узагальнююча концепція обґрунтовує поєднання ринкового і державного регулювання економіки ( Д.Хікс, П.Самуельсон)

Політична економія – наука про закони, що управляють виробництвом, обміном, розподілом, споживанням благ у людському суспільстві. І досліджує закономірності розвитку виробничих відносин у кожній суспільній формації, визначає межі історичного існування і обґрунтовує необхідність зміни одних виробничих відносин іншими, більш прогресивними.

Водночас політична економія вивчає загальні економічні закони і закономірності, що притаманні усім економічним системам (формаціям).

в) економічні категорії і закони.

Економічні закони – це внутрішні, необхідні суттєві і стійкі зв’язки і взаємозалежності між явищами і процесами економічного життя.

Закони бувають загальні і особливі (специфічні).

Загальні діють у багатьох системах і закони товарного виробництва.

Специфічні діють лише в умовах певної економічної системи і закони зарплати по труду.

Кожна наука спирається на свої специфічні поняття, вони є і у політекономії. В них відображаються економічні ознаки процесів і явищ. Серед таких понять основне місце займають економічні категорії.

Економічні категорії – теоретичні поняття, абстракції, що відображають реально існуючі економічні відносини (потреби, інтереси, ціни, прибуток). Кожен закон нібито "групує" навколо себе визначену кількість економічних категорій.

Це наукове поняття, яке відображує найбільш суттєві ознаки і сторони процесів і явищ економічного життя (товар–вартість, корисність). Економічна категорія має свої специфічні ознаки:

– відображає не природні властивості речей і предметів, а характерну властивість певної системи економічних відносин людей;

– має об’єктивний характер, бо відображає об’єктивну дійсність;

– значна частина економічних категорій має історичний характер (відповідають певним історичним умовам і відображають різні етапи економічного життя суспільства).