3.5. Формування можливих конкретних умов договору

Докладніше розглядання формулювання конкретних специфічних і загальних умов підприємницького договору за окремими його розділами.

1. Предмет договору. Формулювання цієї умови залежить від виду угоди (операції). Наприклад у підприємницькому договорі щодо купівлі-продажу. Зміст цієї умови полягає у зобов’язанні продавця поставити певну кількість конкретного товару, а покупця – прийняти та оплатити його.

У тексті цього розділу договору мають бути зроблені застереження щодо одиниць виміру товару, допусків щодо його кількості (для вантажів великої маси – вугілля, деревина, руда тощо), врахування природної втрати ваги.

2. Якість продукції. Найчастіше у договорах використовують такі формування. Наведемо приклад:

• товар повинен мати торговельну марку конкретної фірми і продукуватися на одному з підприємств фірми;

• якість товару має відповідати вимогам міжнародних стандартів або стандартів країн продавця;

• якість характеристики всієї маси товару повинні відповідати якості його зразка;

• якість товару повинна відповідати вимогам покупця чи технічним вимогам виробника.

Якість товару, що поставляється за укладеним договором, має бути документально підтвердженим. Таким документом є сертифікат якості продукції, в якому є опис товару, місце і дата навантаження, вага дата виготовлення продукції та її відповідність вимогам нормативних документів.

Для купівлі-продажу продуктів харчування або живих тварин обов’язково додається і другий документ – санітарно-ветеринарне свідоцтво.

3. Ціна товару. Встановлення ціни за договором залежить від стратегії підприємства:

• так званого “злиття вершків” (на нові товари встановлюють спочатку майнові можливості ціни які потім поступово знижуються);

• або стратегії міцного закріплення на відповідному ринку. (встановлюються порівняно доступні ціни для залучення більшої кількості покупців).

В основу формування ціни товару маже бути покладений географічний принцип, коли встановлюється різні ціни для певних регіонів. При фіксації ціни можуть бути використані:

• метод твердої ціни (її рівень не змінюється);

• метод базисної ціни (можлива корекція ціни шляхом використання надбавки або знижки).

Зрештою з урахуванням основних ринкових чинників в договорі фінансується договірна ціна за згодою партнерів.

4. Форма платежу. Залежно від інтересів партнерів (покупців і продавців) у договір включається умова про повну або часткову передоплату про умова про оплату фактичного поставленого товару.

Практика підприємництва знає дві основні форми платежу:

• кредитна, коли партнери домовляються про поставку товару у певний визначений термін і про сплату поставленої продукції впродовж певного часу. У цьому випадку загальна сума платежу складається з ринкової ціни товару та відсотка за користування кредитом;

• готівка, коли сторони домовляються, що платіж повинен передувати поставці товару, або відбуватися негайно після неї.

5. Термін поставки товару. При встановленні такого терміну партнери мають урахувати власні реальні можливості і очікувану потребу товару в часу.

Можливі такі формування термінів поставки товару:

1. негайно (протягом кількох днів після підписання договору);

2. не пізніше конкретної дати;

3. у конкретний період часу (місяць, квартал);

4. у точно обумовлений строк (число, місяць, рік).

6. Упакування і маркірування товарів. Звичайно упакування здійснюється з метою реклами, захисту від пошкоджень, зручності транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт. Треба розрізняти внутрішньо товарну упаковку (коробки, сумки, пакети) із зовнішньою упаковкою, тобто тару (контейнери, ящики, піддони).

При виборі і фіксації у договорі форми і виду упаковки необхідно враховувати існуючі вимоги до процесу упакування. Основні з них такі:

1. упакуванню має передувати консервація товару, якщо це необхідно;

2. товар має бути упакований з урахуванням габаритів транспортних засобів, що будуть здійснювати його перевезення;

3. упаковка повинна запобігати можливим пошкодженням і корозії.

Маркірування наноситься на упаковку і охоплює узгоджені сторонами договору відомості:

1. назва виробника та покупця;

2. місце призначення;

3. точні габарити;

4. умовне позначення правил навантаження-розвантаження.

7. Здавання-приймання товару. Будь-який договір має передбачати конкретну форму здавання-приймання товару. Найпростішою і найпоширенішою формою є підписання приймальноздавалного акта сторонами договору.

8. Штрафні санкції. У цьому розділі договору сторони обумовлюють конкретні штрафні санкції за порушення передбачених в ньому умов. Звичайно штрафи встановлюються у відсотках до конкретної вартості товару і мають верхню межу. Претензій щодо штрафник можуть бути пред’явлені не пізніше обумовленого строку (наприклад 3-х місяців0. пеня – це визначена договором грошова сума яку боржник зобов’язується салити за кожний день прострочення виконання завдання.

9. Форс-мажор. Цим терміном прийнято позначати обставини непереборної сили (пожежа, стихійне лихо, війна, економічна блокада), за яких стає неможливим виконання умов договору. Тому в договорі має бути обумовлено, що х настанням таких обставин строк виконання договірних зобов’язань відкладається на час їхньої дії. Доказом наявності таких обставин та їхньої тривалості є довідка торговельно-промислової палати країни продавця чи покупця. Якщо форм-мажорні обставини триватимуть понад 3 місяці, то кожна сторона договору має право відмовитися від подальшого виконання зобов’язань по ньому.

10. Арбітраж означає порядок розгляду і вирішення суперечок, що можуть виникнути між сторонами при виконанні договору. В договорі може бути зазначено, що сторони намагатимуться долати суперечки власними силами шляхом дружніх переговорів. У випадку, коли сторони не зможуть дійти згоди, то всі суперечки маж розглядати Вищий арбітражний суд України. Його рішення є остаточним для обох сторін.

11. Інші умови. У цьому заключному розділі договору можуть міститися домовленості про заборону перепродажу товару, про порядок внесення змін і доповнень до договору, а також запис, щодо кількості примірників, які мають однакову юридичну силу.