3.3 Оферта як особлива форма укладання договору

Укладанню будь-якого договору звичайно передують переговори сторін. Вони можуть приводитися в усній (по телефону, при зустрічі0 або у письмовій формі.

Ведення переговорів у письмовій формі означає, що одна із сторін готує пропозицію іншій стороні у вигляді проекту договору.

Офортною навивають проект договору, підписаний його автором (оферентом). Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.

Тверда оферта направляється на одну адресу і перетворюється у договір, якщо:

1. вона підписана іншою стороною (акцептантом);

2. після підписання відправлена оферанту;

3. отримана оферентом.

Кожна оферта (тверда і вільна) має певний термін чинності, котрий фіксується в її тексті. Наприклад тверда оферта протягом 30 днів. Це означає, що всі три умови мають бути дотримані протягом 30 днів з дня відправлення оферти.

Вільна оферта направляється кілком адресатам. Вона перетворюється на договір, при дотриманні ще однієї умови: оферент (після отриманні підписаного документ) має повідомити іншу сторону по свою згоду вважати підписану нею оферту як договір.

З цією метою у тексті вільної оферти фіксується термін, протягом якого оферент зобов’язується надіслати таке підтвердження. Наприклад протягом 3-х днів з моменту закінчення дії оферти. Це має значення і для оферента (якщо всі оферти повернуться підписаними і треба вибрати, яку з них вважати договору для іншої сторони, бо після підписання оферти, вона бере певні зобов’язання).

3.4. Типовий зміст договору

На практиці існують певні вимоги, котрих партнери мають дотримуватись у процесі підготовки умов договору.

Передусім необхідно встановити точний зміст умов договору для того, щоб можна було визначити ступінь виконання або невиконання прийнятих сторонами зобов’язань. Жодна зі сторін не повинна ___ умови договору по-своєму. Тому в формуванні договорів, як правило, беруть участь кваліфіковані юристи, інші спеціалісти і досвідчені практики.

Існують певні вимоги і до структури договору. Будь-який договір складається в 3-х частинах:

1. преамбула;

2. основна частина;

3. заключна частина.

Преамбула – це вступна частина договору, містить такі основні положення:

1. назва договору (наприклад договір купівлі-продажу оренди);

2. дата і місце підписання договору;

3. юридична назва підприємницьких утворень (партнерів, сторін договору) (найменування сторін договору);

4. найменування посад і прізвища та по батькові осіб, які підписують договір з кожної сторони, а також найменування документа, що підтверджує їх повноваження (статут, доручення, положення).

Основна частина договору складається зі специфічних та загальних умов.

Специфічні умови – це лише ті, які є характерними для конкретної угоди: предметом договору і кількість товару, якість, ціна товару, умови поставки, форма та строки оплати,, строк виконання зобов’язань, термін поставки, маркування, упаковка товару, здавання-приймання товару, відповідальність сторін, заборони (наприклад, перепродаж товарів).

Специфічні умови договору становлять тему і зміст обговорення партнерами, тому їх детально обмірковує підприємець при підготовці до переговорів про укладання угоди.

До загальних умов договору належать ті його положення, що є стандартними і фіксуються в усіх договорах:

1. арбітражні застереження (порядок розгляду і вирішення суперечок);

2. форс-мажорні обставини.

В заключній частині договору містяться:

1. юридичні адреси сторін;

2. усі додатки, що є складовими частинами договору (ескізи товару, зразки реклами);

3. підписи сторін (партнерів).