§ 3. Операції комерційних банків на первинному та вторинному ринках цінних паперів

Ринок цінних паперів — це частка ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Він являє собою сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює у структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.

Розрізняють первинний та вторинний ринок цінних паперів.

Первинний ринок цінних паперів — це ринок, де здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів. Комерційні банки здійснюють посередницькі операції між емітентами цінних паперів та інвесторами. Договори комерційних банків з емітентами щодо розміщення їх цінних паперів можуть передбачати різноманітні варіанти участі банку в розповсюдженні таких паперів.

Комерційний банк може взяти на себе зобов’язання викупити весь випуск цінних паперів (або його частину) в емітента з правом продажу куплених акцій та облігацій від свого імені з надбавкою. Зазначені відносини можуть бути оформлені договором купівлі-продажу цінних паперів.

Банк також може взяти на себе зобов’язання продати весь випуск цінних паперів конкретного емітента, а якщо частина випуску не знайде збуту, викупити її на умовах, вказаних у договорі. Це так зване розповсюдження з гарантією викупу. У цьому випадку оформляються договір або доручення з включенням до них умов про обов’язкову купівлю банком нерозміщеної частини випуску цінних паперів.

І, нарешті, банк може взяти на себе зобов’язання розповсюджувати цінні папери емітента без гарантії викупу нерозміщеної частини випуску, для чого також укладається договір комісії або доручення.

Вторинний ринок цінних паперів — це ринок, де проводиться купівля-продаж (обіг) цінних паперів, які випущені раніше.

На вторинному ринку цінних паперів комерційні банки можуть здійснювати широке коло різноманітних операцій.

У разі якщо операції виконуються на підставі доручення клієнта щодо купівлі або продажу цінних паперів, банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. Однак це не єдина роль банку: він може бути просто звичайним посередником, який знаходить потенційних продавців та покупців цінних паперів, а сам договір купівлі-продажу клієнт підписує самостійно.

Комерційний банк може купувати та продавати цінні папери від свого імені та за свій рахунок, через фондову біржу та на позабіржовому ринку цінних паперів. Ці угоди здійснюються банками з метою регулювання (управління) свого «портфелю» цінних паперів, які можуть грати роль вторинних резервів.

Комерційні банки також здійснюють зберігання цінних паперів своїх клієнтів, тобто депозитарну діяльність.

Комерційний банк може здійснювати за дорученням свого клієнта управління його цінними паперами. Укладається відповідний договір, згідно з яким банк зобов’язується зберігати цінні папери свого клієнта, забезпечити їх облік, здійснювати інкасацію процентів та дивідендів, а також сум по погашених цінних паперах, проводити обмін акцій, облігацій та інших цінних паперів (у випадку їх заміни емітентом), інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Як правило, в результаті укладання таких договорів банк набуває право представляти інтереси клієнта на зборах акціонерів, голосувати від імені клієнта тощо.

Слід зазначити, що управління «портфелями» цінних паперів — досить складні правовідносини, оскільки вони містять ознаки декількох цивільно-правових договорів. Окрім комісії, зберігання та доручення, вони включають ведення бухгалтерського обліку та звітності по цінних паперах, аналітичне, інформаційне або правове обслуговування.