Тема 4. Ринкова економікA

1. Ринкова економіка, її сутність, ознаки та принципи

Перехід до ринкової економіки є досить складним і тривалим процесом. Ринкова економіка є середовищем функціонування товарного виробництва. Принципи її організації. До них відносять: приватну власність, ціновий механізм розв’язання головних проблем господарської організації, свобода підприємництва та вибору, індивідуальна зацікавленість як базовий мотив економічної поведінки, конкуренція та обмеженість втручання держави в економічне життя.

Оскільки в ринковій економіці ресурси перебувають у власності приватних осіб та інституцій, це дає їм змогу на свій розсуд використовувати їх у процесі економічної діяльності. Саме права власності є каталізатором залучення інвестицій в економіку держави, пришвидшують обмін та досягнення вищого рівня економічного зростання.

Реалізація прав власності тісно пов’язана із забезпеченням однієї із цілей економічної політики держави – свободи підприємництва та вибору. Адже в ринковій економіці вся відповідальність за прийняття господарських рішень лежить на виробниках. Ефективність ухвалених рішень перевіряє ринок.

Свобода підприємництва полягає в тому, що підприємці вільно можуть поєднувати усі ресурси та організовувати на власний розсуд процес виробництва товарів та послуг, самостійно вибирати сферу економічної діяльності та без перешкод виходити з неї.

Свобода вибору означає, що власники ресурсів можуть розпоряджатися ними на власний розсуд, а індивід вільно може обрати будь-який вид діяльності, що не суперечить чинному законодавству. Споживачі можуть на власний розсуд та в межах своїх грошових доходів робити вибір тих чи інших товарів та послуг. Проте свобода підприємництва та вибору обмежується втручанням держави в економіку. Це стосується юридичних обмежень, що встановлюються державою, на вибір окремих видів господарювання та використання об’єктів приватної власності (заборони щодо забруднення навколишнього природного середовища, поширення наркотиків тощо).

Особистий інтерес є каталізатором ринкової економіки. Як окремий індивід, так і господарюючий суб’єкт працюють так, щоб досягти максимальної вигоди. Власники ресурсів хочуть продати їх або пропонують ресурси в користування за найвищу плату. Споживачі планують розподіл власних доходів так, щоб отримати максимальну користь від споживання. Це дає змогу досягти державі національних інтересів, що свідчить про узгодженість інтересів різних рівнів (принцип невидимої руки А. Сміта). Отже, особистий інтерес допомагає впорядкувати економічне функціонування держави.

Свобода вибору є базою формування і підтримки конкуренції (економічної змагальності) в межах ринкової економіки.

Конкуренція простежується, якщо:

• на ринку діє велика кількість продавців і покупців певного продукту (послуги);

• цьому ринку притаманний вільний вхід і вихід з нього.

Конкуренція передбачає суттєве розпорошення влади в економіці держави між фірмами та домогосподарствами. Вона є на ринку доти, поки котрийсь із покупців чи продавців чи їх групи не здатні диктувати ціни на продукти для збільшення власної вигоди. У разі великої кількості та незалежності продавців та покупців окремого товару на ринку, вони не можуть суттєво впливати на його пропозицію та попит, тобто на ціну товару.

Вільний вхід на ринок та вихід з нього свідчить про відсутність юридичних перешкод стосовно збільшення або зменшення обсягів виробництва окремих галузей господарства. Це забезпечує гнучкість та ефективність функціонування економіки.

Ринкова економіка – саморегульована система, яка не передбачає директивного, централізованого державного управління нею. Проте байдужість ринку до вирішення проблем, пов’язаних із збереженням довкілля, проведенням фундаментальних наукових досліджень, дефіцитністю природних ресурсів, зростанням монополізації господарства, виробленням суспільних благ спровокувала те, що в другій половині ХХ ст. практика господарювання засвідчила необхідність переходу до змішаної економіки, в якій уряд відіграє активну роль поряд із ринковим механізмом.