Тема 3. Товарне виробництво

3.1. Форми організації виробництва: натуральне і товарне виробництво

Людство знає дві форми виробництва: натуральне і товарне.

Натуральне виробництво – це такий тип господарювання, коли продукти праці призначені для безпосереднього задоволення власних потреб виробника, тобто для споживання в межах домогосподарства, яке їх виготовило.

Натуральна форма виробництва має такі риси:

1) Замкненість. Для всієї системи господарювання панівними економічними відносинами є ті, що діють всередині певної спільноти. Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконують усі роботи – від видобування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.

2) Універсальний характер праці. Діяльність господарських суб’єктів при натуральній формі виробництва спрямована на задоволення власних потреб. Домінує ручна праця – кожен працівник усі основні роботи виконує за допомогою найпростіших знарядь праці (мотика, сокира, тощо). Щоправда, всередині натурального господарства може бути поділ праці між окремими людьми та групами.

3) Домінування прямих економічних зв’язків між виробництвом і споживанням (виробництво – розподіл – споживання). Прямі натуральні зв’язки призводять до безпосереднього використання створюваного продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства.

4) Патріархальність і слабкість внутрішніх стимулів розвитку. Замкненість і самодостатність натуральних господарств не мотивували виробників до підвищення продуктивності праці, вдосконалення виробництва.

Суспільний поділ праці в натуральному господарстві недостатньо розвинутий.

Натуральне виробництво задовольняло внутрішньогосподарські потреби, забезпечувало життєдіяльність замкнутої економічної ланки. Головна галузь натуральної економіки, де була зайнята більшість працездатного населення – сільське господарство. Всі економічні процеси в натуральному господарстві були замкнені в межах господарської одиниці. Робоча сила була позбавлена мобільності.

Отже, натуральне господарство характеризують: нерозвиненість суспільного поділу праці, низький рівень розвитку виробництва, переважання прямих економічних зв’язків між виробництвом і споживанням, нерозвиненість і примітивність потреб, що зумовлює вкрай обмежену мету виробництва – задоволення несуттєвих за обсягом, одноманітних за характером потреб. Натуральне господарство малоефективне, консервативне внаслідок слабких внутрішніх стимулів розвитку.

Товарне виробництво та його ознаки. Товарне виробництво – це такий тип господарювання, коли продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб’єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються ринком. При цьому відокремлений господарюючий суб’єкт прагне отримати економічну вигоду (дохід, прибуток). Товарне виробництво – означає виготовлення продуктів для обміну на ринку. Ця форма виробництва допомагає людям задовольняти власні потреби, обмінюючись продуктами своєї праці.

Матеріальною основою товарного виробництва є суспільний поділ праці, тобто спеціалізація виробників на виготовленні певних видів продукції або на виконанні певних операцій. Поділ праці – це відокремлення і стійке закріплення різних видів економічної діяльності за окремими людьми або групами людей.

Суспільний поділ праці дає змогу ефективніше використовувати вміння людей і виробничі ресурси, тобто сприяє підвищенню продуктивності праці.

У сучасній економіці виділяють три рівні поділу праці:

• у межах національної економіки – на окремі сфери і роди,

• у межах території (загальний поділ праці);

• у межах її великих сфер – на окремі галузі (частковий поділ праці);

• усередині підприємства – між цехами, майстернями, робочими місцями (одиничний поділ праці).

Розвиток спеціалізації посилює взаємозалежність економічних одиниць, оскільки він передбачає кооперацію – зв’язок спеціалізованих господарських одиниць чи їхніх підрозділів, обмін різними видами діяльності та продукцією. Спеціалізація і кооперація – це два взаємопов’язані процеси.

Однак суспільного поділу праці ще недостатньо для товарного виробництва. Для його виникнення потрібна й економічна відокремленість виробників. Економічна відокремленість означає, що, по-перше, економічні ресурси й вироблені життєві блага перебувають у приватній власності окремих людей або їхніх груп, по-друге, сам виробник вирішує, що виробляти і кому продавати виготовлену продукцію. Іншими словами, це відокремленість людей як власників ресурсів і виготовлених благ. Кожен товаровиробник обмінюючи продукти переслідує свої економічні інтереси, а саме одержання і збільшення прибутку. Продукти праці мають різну цінність (високу і низьку) залежно від того, результатом якої праці вони є, або наскільки вони є рідкісними. Для того, щоб поставити своє благополуччя в безпосередню залежність від результатів праці, виробники і намагаються відокремитися. Це і є стимулом до підвищення продуктивності праці кожного товаровиробника. Зникає позаекономічний примус до праці. Виробник сам відчуває потребу і матеріальну зацікавленість у тому, щоб збільшити і якісно поліпшити виготовлення продукції. Відокремленість зумовлює економічний інтерес суб’єкта і свободу вибору виду господарської діяльності. Крім того, працівники різних професій стають залежними один від одного.

Відокремленість виробників зумовлена неоднорідністю праці та обмеженістю ресурсів і життєвих благ. Якби люди могли виробляти життєві блага в необмеженій кількості, то не було б проблеми зі способом їх привласнення, як і питання: що, як і для кого виробляти. Характер розподілу і привласнення благ впливає на розвиток суспільства, його економічний і духовний поступ.

Продукти праці мають різну цінність – високу і низьку – залежно від того, результатом якої праці вони є або наскільки вони є рідкісними.

Характерними ознаками товарного виробництва є: суспільний поділ праці; економічна відокремленість виробників як власників, обмін продуктів здебільшого у формі купівлі-продажу, тобто продукти праці стають товаром; конкуренція; економічна свобода й економічна відповідальність; ринок є механізмом координації економічних зв’язків та ін.

Види товарного виробництва

Товарне виробництво, поєднуючись із певною формою власності, творить той або інший соціально-економічний уклад: просте товарне виробництво; підприємницьке товарне виробництво; державне товарне виробництво тощо.