Література

1. Бук С.Н. 3000 найчастіших слів наукового стилю сучасної української мови. – Львів, 2006. – 192 с.

2. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: ТВО «ЛТД», 1998. – 176 с.

3. Гуць М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. українська мова у професійному спілкуванні. – К.: Міжнародна агенція «Beezone», 2004. – 328 с.

4. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). – К.: Довіра, 1999. – 432 с.

5. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги – XXI, 2006. – 496 с.

6. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Либідь, 1994. – С. 15 – 19.

7. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993. – 248 с.

8. Українська ділова мова. Практичний посібник на щодень / За ред. М.Д. Гінзбурга. – Харків: Торсінг, 2003. – 592 с.

9. Українська мова: Практикум: Навч. посібник / Пазяк О.М., Сербенська О.А., Фурдуй М.І. та ін. – К.: Либідь, 2000. – 384 с.

10. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 364 с.

Тема 3. Основи культури української мови

Мета: навчити студентів комунікативної майстерності, мовленнєвої правильності та нормативності; спрямувати їхню увагу на особливості культури мови та культури мовлення; з’ясувати правила мовленнєвого етикету.

Студенти повинні знати: поняття про культуру усного та писемного мовлення; комунікативні ознаки мовленнєвої культури; зміст понять «суржик», «нормативність мовлення», «правильність мовлення», «мовні норми», «мовленнєвий етикет».

Студенти повинні вміти: правильно формулювати свою думку, зокрема в професійній сфері, використовуючи мовні норми та дотримуючись правил мовленнєвого етикету.

Визначення основних понять і термінів:

культура мови – дотримання усталених мовних норм усної та писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування;

культура мовлення – розділ науки про мову, який вивчає питання дотримання мовних норм і доречності вживання виразових засобів мови під час спілкування; нормативність усної й писемної мови, яка виражається в правильності, точності, ясності, чистоті, логічності, доречності, виразності, а також у різноманітності граматичних конструкцій, багатстві словника;

правильне мовлення – дотримання усталених мовних норм сучасної української літературної мови;

мовна майстерність – здатність, використовуючи мовні норми, вибирати із можливих варіантів найбільш вдалий для викладення в мовленні чи на письмі своїх думок;

мовні норми – сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова й вибір слів у мові, використання граматичних форм, складання речень та ін.;

суржик – елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови;

мовленнєвий етикет – мікросистема національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту між співрозмовниками, підтримання спілкування у певній тональності.