Вилочкова залоза
Вилочкова залоза (зобна, загруднинна залоза, thymus) – центральний орган імуногенезу. В ній попередники Т-лімфоцитів перетворюються у Т-кіллери, Т-хелпери і Т-супресори. Знаходиться у верхній частині верхнього середостіння. Передня поверхня прилягає до задньої поверхні руків'я тіла груднини, нижні відділи сягають ΙΙΙ-ΙV ребер у дітей, у дорослих – ΙΙ міжребер'я. Складається із 2-х асиметричних часток – лівої та правої, які діляться на часточки. Кожна часточка складається з кіркової і мозкової речовини.
Максимального розвитку залоза досягає у 10-15 років, а з віком поступово заміщується жировою тканиною. Залоза утворює та інкретує гормони тирозин, тимопоетин Ι, тимопоетин ΙΙ, гомеостатичний тимусний гормон, тимусний гормональний фактор. Існує певний взаємозв'язок між віком і функціонуванням залози: вона найактивніша у дитячому віці, далі її вплив на організм зменшується. До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функцію статевих залоз і сприяють росту організму. Тимус регулює мінеральний (кальцієвий) обмін. Після його видалення кістки стають м'якими, легко ламаються, з'являється м'язова слабкість і психічні розлади.
Функціонування тимуса регулюється гіпоталамо-гіпофізарної системою через соматотропний гормон. У дітей при збільшенні тимуса виникає тиміко-лімфатичний статус, який проявляється різким зниженням АТ, гострою серцевою недостатністю. Також можливе виникнення лейкозу і анемій.
Статеві залози
У статевих залозах виділяють 2 частини – екзо- і ендокринну. Ендокринна частина яєчка – це інтерстиціальні клітини (клітини Лейдіга), які знаходяться між звивистими сім'яними канальцями. Ендокринна частина яєчника знаходиться у дозріваючому фолікулі, а також в клітинах інтерстицію яєчника. Статеві залози належать до змішаних залоз із секреторною і інкреторною функцією. Секреція полягає в утворенні та виведенні назовні сперматозоїдів і яйцеклітин. Інкреторна функція пов'язана із синтезом і викидом у кров статевих гормонів. Розрізняють чоловічі та жіночі статеві гормони. І ті, й інші виробляються як у жінок, так і у чоловіків – в різних концентраціях: у чоловіків – в основному чоловічі статеві гормони і в незначній кількості – жіночі; у жінок – навпаки. До чоловічих статевих гормонів належать андрогени (основний – тестостерон). До жіночих - естрогени (естрадіол, естрон) і прогестини (прогестерон).
Чоловічі статеві залози починають синтезувати андрогени на 3-му місяці ембріонального розвитку, внаслідок чого статеві органи набувають будови, характерної для чоловічої статі. При народженні хлопчика синтез андрогенів припиняється і відновлюється тільки під час статевого дозрівання (12-16 років).
У дівчаток інкреторна функція статевих залоз починається тільки в період статевого дозрівання. Під впливом естрогенів у дівчаток і андрогенів у хлопчиків ростуть і дозрівають статеві органи, тобто проходить розвиток первинних статевих ознак. Ці гормони також сприяють появі вторинних статевих ознак – форми тіла, оволосіння, тембру голосу, психіки, поведінки. Андрогени необхідні для нормального розвитку і рухливості сперматозоїдів. Під дією естрогенів з'являється менструація; вони сприяють скороченню м'язів матки. Прогестерон – це гормон вагітності, він утворюється у жовтому тілі і впливає на процеси, які пов'язані з появою і нормальним перебігом вагітності. Він викликає розростання стінки матки, що сприяє імплантації заплідненої яйцеклітини. Прогестерон гальмує скорочення стінок матки, зменшує їх чутливість до окситоцину; підсилює ріст молочних залоз під час вагітності; перешкоджає дозріванню і овуляції фолікулів, а значить і виходу яйцеклітини.