Прищитоподібні залози
Прищитоподібні залози (glandulae parathyreoideae) розташовані на задніх поверхнях часток щитоподібної залози. Розрізняють 2 верхні та 2 нижні прищитоподібні залози. Форма – округла або овальна, загальна маса ~ 0,9 г. Виробляють паратгормон, який є антагоністом кальцитоніну щитоподібної залози. Залози регулюють обмін кальцію в організмі: паратгормон сприяє вивільненню кальцію із кісткової тканини і зворотному всмоктуванню його із дистальних канальців нефрона нирок. Це сприяє підвищенню рівня кальцію у плазмі крові. Кальцій відіграє важливу роль у функції збудливих структур. У нормі вміст кальцію у крові дорівнює 2,25-2,75ммоль/л. Концентрація паратгормону залежить від рівня кальцію в крові: при його зниженні продукція паратгормону збільшується, а при підвищенні – зменшується.
Захворювання прищитоподібних залоз
2.1 Гіпопаратиреоз – захворювання, пов'язане із недостатньою секрецією паратиреоїдного гормону і характеризується вираженим порушенням фосфорно-кальцієвого обміну.
Причини: видалення або пошкодження прищитоподібних залоз під час операції на щитоподібній залозі, рентгенівське опромінення, інфекційні агенти.
Характеризується: нападами тетанії (це мимовільні болючі тонічні судоми м'язів, при яких втягуються симетричні групи згиначів кінцівок, у важких випадках - м'язи обличчя. Кисті рук при судомних нападах стискаються. Спазматичні скорочення дихальних і глоткових м'язів можуть призвести до ядухи. Відмічається руйнування зубів, випадання волосся, схуднення.
2.2 При гіперпаратиреозі спостерігають вимивання мінеральних солей з кісток та відкладання кальцію в судинах, нирках і серці. Внаслідок збільшення вмісту кальцію у крові і звапніння міокарда розвивається сповільнення серцевих скорочень аж до зупинки серця. Кістки стають м'якими, деформованими, ламкими
Ендокринна частина підшлункової залози
Ендокринна частина – панкреатичні острівці Лангерганса, розташовуються в ділянці хвоста підшлункової залози. Бета-клітини (70%) острівців Лангерганса синтезують гормон інсулін, альфа-клітини (20%) – глюкагон, дельта-клітини (10%) – соматостатин. Інсулін регулює вуглеводний, білковий, жировий обміни: знижує рівень глюкози у крові, стимулює синтез глікогену в печінці та м'язах, знижує утворення глюкози із амінокислот, стимулює синтез білка з амінокислот, підсилює утворення жирних кислот із продуктів вуглеводного обміну і накопичення резервів жиру. Глюкагон є антагоністом інсуліну: підвищує рівень глюкози у крові.
Регуляція виділення гормонів підшлункової залози залежить від рівня глюкози у крові: при її підвищенні (гіперглікемія) збільшується секреція інсуліну, при зниженні концентрації глюкози (гіпоглікемія) – знижується виділення інсуліну у кров. Норма глюкози у крові – 3,33-5,55ммоль/л. При такій концентрації глюкоза не фільтрується нирками і у сечі цукор відсутній. При інсуліновій недостатності острівцевого апарату виникає цукровий діабет.
Цукровий діабет – це синдром хронічної гіперглікемії. В умовах дефіциту інсуліну вуглеводи (глюкоза), що надходять з їжею, майже не метаболізуються в печінці – у хворих виникає гіперглікемія. Коли концентрація глюкози у крові перевищує нирковий поріг (9,5-10ммоль/л), виникає глюкозурія (виділення глюкози з сечею). Збільшується осмотичний тиск сечі, що є причиною поліурії (збільшення добового діурезу). Втрата рідини з сечею, яка може досягати 3-6л/добу, спричинює зневоднення організму та полідипсію (посилену спрагу).