Периферійні ендокринні органи:
Щитоподібна залоза
Щитоподібна залоза знаходиться в передній ділянці шиї на рівні V-VΙΙ шийних хребців, попереду гортані та трахеї. Маса ~ 30-40г. У жінок вона дещо більша, ніж у чоловіків, і іноді періодично збільшується (під час менструації). Під час статевого дозрівання залоза росте досить інтенсивно.
Складається з 2-х часток – правої та лівої, які з'єднуються між собою перешийком, від якого вгору відходить пірамідальна частка. Залоза поділена на часточки. Часточки складаються з міхурців – фолікулів, що продукують гормони.
Щитоподібна залоза продукує йодовані гормони (тироксин і трийодтиронін) та кальцитонін.
Утворення тироксину (тетрайодтиронін) і трийодтироніну відбувається за умови, що в організм надходить достатня кількість йоду, який людина одержує переважно з питною водою, а туди він потрапляє внаслідок вимивання річковою водою із землі. Річки гірських районів (в Карпатах) не встигають розчиняти йод, який є в ґрунті, і тому організм не отримує достатньої кількості йоду, а люди внаслідок цього хворіють на ендемічний зоб. У таких ендемічних районах йод додають до харчової солі, що запобігає захворюванню щитоподібної залози.
Йодовані гормони стимулюють ріст і розвиток організму, статеве дозрівання, підвищують рівень усіх обмінних процесів в організмі; зменшують запаси глікогену у печінці, внаслідок чого збільшується цукор у крові; стимулюють розпад білків (наслідок – збільшується кількість азоту, який виводиться нирками); необхідні для розвитку мозку, діяльності центральної і вегетативної нервової системи – підвищують активність симпатичної нервової системи, що проявляється в наростанні збудливості, емоційності, прискорення серцевих скорочень, частоти дихання, потовиділення, а також зменшення секреції і моторики ШКТ.
Кальцитонін регулює обмін кальцію: знижує його рівень у крові й активує функцію остеобластів, які сприяють утворенню кісткової тканини з одночасним пригніченням діяльності остеокластів, що руйнують кісткову клітину.
Захворювання щитоподібної залози
Захворювання щитоподібної залози часто супроводжуються її збільшенням, що називається зобом. Зоб може супроводжувати як гіпофункцію, так і гіперфункцію щитоподібної залози.
1.1 Дифузний токсичний зоб (хвороба Базедова) – в основі захворювання лежить гіперфункція щитоподібної залози, її гіперплазія та гіпертрофія.
Характеризується: збільшенням щитоподібної залози; витрішкуватістю; підвищенням основного обміну; гарячкою; тахікардією; тремтінням пальців рук; підвищенням психічної збудливості.
1.2 Гіпотиреоз (мікседема) – стан, зумовлений зниженням функціональної активності щитоподібної залози і нестачею її гормонів в організмі дорослого.
Характеризується: слизистим набряком білків, в'ялістю, загальмованістю, ослабленням розумової діяльності. При уродженій аплазії чи гіпоплазії розвивається кретинізм (проявляється відставанням в розумовому і фізичному розвитку, органічні ураження нервової системи тощо).
1.3 Ендемічний зоб – збільшення щитоподібної залози, викликане нестачею йоду в ґрунті та воді. Поширений серед населення Карпат, Альп, Гімалаїв, Анд та інших гірських районів. Частіше хворіють жінки. Маса залози збільшується (в нормі маса становить ~ 35гр). Якщо зоб розвивається в ранньому дитячому віці, то проявом його є ендемічний кретинізм.