2.Центральні ендокринні органи.
Гіпоталамус
Гіпоталамус є зв’язковою ланкою між ендокринною та нервовою системами. Він приймає інформацію з підкіркових утворів, мозочка, кори великих півкуль, з інтерорецепторів, тобто він є колектором імпульсів з довкілля та внутрішнього середовища організму, які аналізуються у гіпоталамусі, внаслідок чого утворюються наступні гормони: релізинг-фактори (ліберини та статини), вазопресин (антидіуретичний гормон) та окситоцин.
Релізинг-фактори – це гормони, які регулюють виділення гормонів з аденогіпофіза. При цьому, ліберини стимулюють, а статини – гальмують.
Окситоцин стимулює скорочення гладкої мускулатури, в основному, матки і під час пологів забезпечує нормальний їх перебіг, а після пологів сприяє виділенню молока.
Вазопресин (АДГ) спричиняє спазм судин і підвищення артеріального тиску, а також зменшує діурез (кількість виділеної сечі) завдяки посиленню реабсорбції води. При зниженні кількості цього гормону виникає нецукровий діабет.
Гіпофіз
Гіпофіз (hypophysis) лежить на дні гіпофізарної ямки турецького сідла. Він з'єднаний з лійкою гіпоталамусу проміжного мозку. Зовні покритий капсулою, маса ~ 0,6г. Складається із передньої, середньої та задньої часток. Передня частка (аденогіпофіз) виробляє тропні гормони, які регулюють активність ендокринних залоз, середня – меланотропний гормон, а задня частка має назву нейрогіпофіза.
Аденогіпофіз продукує:
соматотропін (гормон росту), ліпотропін, пролактин – гормони, які впливають на процеси обміну, регулюють ріст та розвиток організму;
адренокортикотропін, тиреотропін, гонадотропні (лютеїнізуючий і фолікулостимулюючий) гормони – це тропні гормони, функція яких полягає у регуляції функції периферичних залоз.
Соматотропний гормон (СТГ) зумовлює ріст, загальні розміри тіла, його масу, розміри окремих органів. Викид його у кров збільшується під час глибокого сну, після м’язових вправ, при гіпоглікемії й деяких інших станах. Гормон швидко розщеплюється (період піврозпаду становить 6 – 12 хвилин).
Пролактин стимулює ріст молочних залоз, секрецію молока після пологів. У чоловіків пролактин стимулює ріст і розвиток передміхурової залози та сім'яних міхурців.
Ліпотропін стимулює мобілізацію жиру із жирових депо.
Тропні гормони:
Адренокортикотропний гормон (АКТГ) сприяє синтезу і секреції кортикостероїдів і катехоламінів – гормонів надниркових залоз.
Тиреотропний гормон (ТТГ) стимулює синтез і виділення гормонів щитоподібної залози. При видаленні гіпофіза у тварин настає атрофія щитоподібної залози, а при введенні тиреотропного гормону спостерігають розростання її тканини.
До гонадотропних гормонів відносять фолікулостимулюючий (ФСГ) і лютеїнізуючий (ЛГ). У чоловіків фолікулостимулюючий гормон впливає на утворення чоловічих статевих клітин. У жінок він сприяє росту фолікула та дозріванню яйцеклітини. Лютеотропний гормон стимулює синтез жіночих статевих гормонів естрогенів і чоловічих андрогенів. У жінок завдяки ньому яйцеклітини виходять з фолікула яйника і утворюється жовте тіло на місці фолікула, що розірвався, яке виробляє гормон прогестерон.
Меланоцитостимулюючий гормон (меланотропін), який утворюється у середній частці гіпофіза, регулює пігментний обмін і сприяє перерозподілу пігменту меланіну у шкірі, сітківці ока, волоссі, райдужці.
У задній частці гіпофіза (нейрогіпофізі) депонуються гормони гіпоталамусу – вазопресин і окситоцин, які транспортуються туди по аксонах, що становлять гіпоталамо-гіпофізарний тракт. Звідси ці гормони потрапляють у кров.
Захворювання гіпофіза
Акромегалія – патологія аденогіпофіза, зумовлена надлишковою продукцією соматотропну у дорослому віці. Проявляється посиленим ростом тих кінцевих ділянок скелета, органів і тканин, які ще можуть збільшитись у дорослому віці. При цьому збільшуються стопи, кисті, нижня щелепа, ніс, губи і щоки стають виключно товстими, язик не вміщується у роті. Порушується статева функція.
Гігантизм виникає при гіперфункції СТГ у дитячому віці, коли організм не завершив ріст і характеризується прискореним пропорційним ростом підлітків. Патологічним вважають ріст понад 200см у чоловіків і 190см у жінок.
Карликовість – розвивається при гіпофункції СТГ , яка виникла у дитячому віці. Характеризується карликовим ростом (у чоловіків – до 130см, у жінок – до 120см). Затримка росту і розвитку стає помітною у віці 2-5 років. Будова тіла пропорційна. М'язова система недорозвинена, сила м'язів знижена. Інтелект не страждає, але відмічається швидка фізична і розумова втомлюваність.
Гіпофізарна кахексія – гіпофункція СТГ, яка розвивається у дорослих, тому ріст не зменшується, але спостерігається загальне виснаження органів та систем.
Епіфіз
Епіфіз (шишкоподібне тіло) належить до проміжного мозку. Маса ~ 0,2г. Епіфіз гальмує вироблення гормонів практично у всіх ендокринних залозах, що здійснюється через гіпоталамо-гіпофізарну систему, з якою епіфіз контактує через ліквор ΙΙΙ мозкового шлуночка. Епіфіз виробляє мелатонін, аденогломерулотропін, серотонін. Мелатонін є антагоністом меланотропного гормону аденогіпофіза і бере участь у регуляції пігментного обміну.
Мелатонін і серотонін через кровоносну систему й спинномозкову рідину надходять у гіпоталамус, де регулюють утворення релізинг-гормонів залежно від освітленості. Мелатонін гальмує вироблення гонадотропних гормонів, СТГ, ТТГ, АКТГ.
Діяльність епіфіза залежить від добового ритму. При збільшенні освітлення гальмується секреція мелатоніну, що при більшій тривалості світлового дня сприяє виділенню гонадотропних гормонів, зумовлює ріст статевих залоз, утворення статевих гормонів, стимулює статеву активність. Епіфіз бере участь в адаптивно-пристосувальних реакціях організму в ролі „біологічного годинника”.