Фахівці виділяють чотири варіанти слухачів:

1. Як підлеглий – людина слухає накази, інструкції, її основна мета – отримання фактів.

2. Як рівноправний – людина слухає, коли діляться інформацією для того, щоб досягти взаємних рішень, скласти плани співробітництва і вирішити проблему. Вважають, що тут особливо важливо слухати без упередження.

3. Як керівник – людина слухає, щоб отримати зворотний зв’язок. У такій ролі потрібне доброзичливе слухання, яке буде запрошувати до чесності. “Вам потрібен чесний зворотний зв’язок, щоб виявити потенційні проблеми, оцінити прогрес і сформулювати плани на майбутнє. Вислухайте того, хто говорить, потім поставте запитання, які допоможуть вам скласти повну картину. Слухайте критично те, що говориться, і розумійте те, що залишилося не сказаним”.

4. Як представник своєї компанії – людина має на меті під час слухання отримати знання, яких інші не хочуть давати прямо: інформацію про ринок, можливості для компанії, громадську думку [23, 139].

Іноді вважають, що якщо людина навчилася говорити, вона одночасно навчається і слухати. Проте це не так. Уміння слухати вимагає значних зусиль. Воно залежить від різних факторів зовнішніх (шуми, акустичні характеристики приміщення тощо) та внутрішніх, пов’язаних з особливостями слухача (фізіологічних факторів статі, віку, освіти, інтелектуальних здібностей).

Ефективне слухання можливе при наявності в людини декількох важливих властивостей: слухова здібність; уважність; здатність до аналізу; здатність до запам’ятовування.

Вважають, що розвиток навичок слухання ґрунтується на розвитку цих властивостей. Для цього існують певні вправи та методики. PR-мен повинен використовувати їх для тренування та вдосконалення своїх слухових властивостей. Крім того, йому вкрай необхідно оцінювати тих, хто слухає його. У вирішенні цієї задачі може допомогти типологія слухачів, запропонована Т.М.Надєїною:

1. Ті, хто не слухає. Вони “виключають” оратора і думають про сторонні речі.

2. Ті, хто слухає наполовину. Вони то уважно слухають, то повністю “відключаються”. Вони розуміють фрагменти мови співрозмовника, проте ідеї цілком не сприймають.

3. Ті, хто слухає пасивно. Вони без заперечень приймають усе, що говориться. Таке некритичне слухання не дозволяє співвідносити інформацію із власним досвідом.

4. Ті, хто слухає вдумливо. Тип слухача, якого називають критичним слухачем. Він отримує максимум користі від мови. На думку автора цієї типологізації, навичками раціонального слухання володіють лише слухачі четвертої групи [19, 79].

Ефективне слухання ґрунтується на бажанні чути. “Незважаючи на наші почуття стосовно диктора та його предмета, ми повинні спрямовувати наш розум на реконструкцію цього повідомлення, інакше наша присутність у комунікативній ситуації буде оманою. Хороший слухач постійно шукає цінне в повідомленні. Навіть якщо він вважає виконання поганим, а предмет нерозумним, він повинен старатися зрозуміти й відмовитися від критики недоліків того, хто виступає” [19, 81]. Думаю, що можна погодитися з їхньою думкою, оскільки без бажання чути, без зусиль, спрямованих на утримання уваги, розуміння того, що говориться, жодна людина не буде хорошим слухачем.

Наведене висловлювання містить у собі ще один принцип ефективного слухання – неупереджене ставлення до оратора. Неупередженість до оратора сприяє ефективному слуханню. Думається, мають рацію ті, хто вважає, що ми стаємо нездатними до навчання, коли думаємо, що знаємо остаточну відповідь на будь-яке запитання, і втрачаємо інтерес до промови. Це означає, що, маючи певну упередженість до самого оратора, ідеї, які він висловлює, не бажаючи слухати думки, яка не збігається з нашою, ми можемо втратити інформацію, яка може бути для нас корисною ( нагадаймо собі приказку , яка каже, що одна голова добре, а дві – краще).

Концентрація уваги передбачає

• зайняти об’єктивну й кооперативну позицію щодо співрозмовника (оратора,

• згадати все, що вам відомо про предмет промови,

• продумати і спрогнозувати, як оратор буде розвивати тему, передбачивши події,

• продумати, чим основний зміст промови може бути вам корисний,

• створити інтерес до предмета промови,

• виключити емоційні блоки [19, 81].

Уміння концентруватися та аналізувати почуте – принцип, пов’язаний з умінням підтримувати необхідний рівень уваги та вмінням суміщати процеси слухання та мислення. Оскільки дослідження доводять, що людина думає швидше, ніж говорить, це створює об’єктивні можливості для об’єднання цих двох процесів.

Концентрації уваги під час слухання допомагають деякі прийоми, зокрема конспектування та аналіз почутого, який передбачає виявлення різних особливостей промови, зокрема її цілей, структури, головних проблем, що є предметом розмови, позиції оратора з головних питань тощо. Уміння відділяти го-ловне від другорядного дозволить краще зрозуміти співрозмовника, зосередитися на найбільш цікавих та необхідних складових промови, критично оцінити сказане.

Раціональне слухання передбачає дотримання певних правил. Пропонуємо десять правил ефективного слу- хання, сформульованих науковцями.

• Налаштуйтеся на тему бесіди, відчуйте внутрішню зацікавленість.

• Сядьте зручніше, але не розслабляйтесь, оскільки розслабленість негативно діє на мозок, заважає уважно слухати. Правильне положення допоможе зосередитися.

• Під час бесіди не дивіться на сторонні предмети – це відволікає, нервує співрозмовника. Відзначають, що жінки більше, ніж чоловіки, схильні до зворотного зв’язку, тому, слухаючи жінок, частіше дивіться їм у вічі.

• Слухайте з інтересом – це допоможе створити атмосферу взаємної симпатії та поваги між вами та співрозмовником.

• Не перебивайте партнера в розмові, дайте йому можливість висловити свою думку до кінця.

• Слухаючи, виділяйте головні думки того, хто говорить, і намагайтеся правильно зрозуміти їх.

• Швидко співвіднесіть отриману інформацію з власною і відразу в думках повертайтеся до основного смислу розмови.

• Під час пауз у розмові намагайтеся 2-3 рази в думках узагальнити почуте.

• Протягом бесіди намагайтеся прогнозувати те, що буде сказано далі. Це хороший метод запам’ятовування головних положень бесіди.

• Не поспішайте з оцінкою результатів бесіди. Вислухайте все повністю, а потім оцінюйте.