6. Дослідження громадської думки.

Одним з найважливіших завдань служби зв’язків з громадськістю є вивчення громадської думки.

Форми та канали вираження громадської думки

– Виступи на зборах, мітингах, конференціях тощо.

– Виступи в ЗМІ, звернення до державних органів, редакцій ЗМІ, громадських організацій.

– Висловлювання думок у громадських місцях, у приватних розмовах.

– Чутки та плітки, що циркулюють у суспільстві.

– Вибори в громадських організаціях, політичних партіях, державних структурах.

– Референдуми.

– Масові обговорення проблем (обговорення законопроектів, наради на підприємствах).

– Опитування громадської думки та інші спеціальні дослідження.

Аналізуючи зміст виступів, розмов, звернень, результати виборів і референдумів, працівник паблік рилейшнз може отримати достатньо інформації про стан громадської думки з того чи іншого питання. Проте найповнішу і точну картину думок у суспільстві може дати лише спеціальне дослідження.

Усі працівники Паблік рилейшнз мають можливість користуватися даними опитувань громадської думки, які проводять спеціалізовані установи: Інститут соціології НАН, Інститут стратегічних досліджень, регіональні соціологічні центри, університетські кафедри соціології, приватні установи та організації, які спеціалізуються в галузі дослідницької соціологічної діяльності тощо.

Вважається, що звернення до них доцільне, оскільки там працюють професіонали, які мають досвід і необхідні знання. Крім того, центри вивчення громадської думки, як правило, мають свою власну мережу анкетників та інтерв’юерів у різних регіонах країни та розроблені варіанти вибірок, які дозволяють репрезентативне дослідження громадської думки. І нарешті, систематично збираючи інформацію, ці організації можуть запропонувати певні матеріали для порівняльної характеристики.

Проте жоден із тих, хто працює в системі зв’язків з громадськістю, не може не розумітися на технології дослідження громадської думки. Тим більше, що збирання даних власними силами також має певні переваги. Зокрема, самостійно організовуючи дослідження, PR-спеціаліст має більше можливостей проконтролювати процес збирання даних, що іноді буває вкрай необхідним. Він може бути більше впевненим у достовірності даних. Крім того, розробляючи програму дослідження, PR-спеціаліст може краще зрозуміти проблему дослідження, своєчасно скоректувати мету та основні завдання дослідження.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення термінам «громадськість» та «аудиторія».

2. Які типи груп громадськості вам відомі?

3. За допомогою яких підходів можна визначити цільові групи громадськості?

4. У чому полягає сутність громадської думки?

5. Що таке установка?

6. Які категорії установок вам відомі?

7. Як дослідити громадську думку?

ЛЕКЦІЯ № 10.

Тема 7. Громадська думка: вивчення та формування. (2 год.)

Мета: проаналізувати сутність та характерні риси громадської думки, розширити знання про процес формування думки, узагальнити новий матеріал про чутки; виховувати прагнення отримувати нові знання самостійно, навчити логічно мислити, сприяти формуванню ідей, поглядів.

Прилади і матеріали: опорні конспекти.

ПЛАН

1. Сутність, характерні риси та ознаки громадської думки

2. Процес формування громадської думки та місце в ньому служби зв’язків з громадськістю

3. Чутки як засіб комунікації та специфічна форма існування громадської думки

Контрольні питання

1. У чому полягають особливості громадської думки як соціального феномена?

2. Які існують форми вираження громадської думки, у чому їх особливості?

3. Назвіть джерела, шляхи, засоби та методи формування громадської думки.

4. Визначте поняття “чутки” та охарактеризуйте ознаки чуток, фактори їх виникнення та поширення.

5. Які типи чуток і шляхи боротьби з ними вам відомі?

6. Коли колективна думка стає громадською? Чим вони відрізняються одна від одної?

7. Що може бути об’єктом громадської думки? Чи є якісь обмеження при вирішенні цієї проблеми?

8. Що спільного і в чому відмінності між громадською думкою та чутками?

9. Чутки розглядають як форму стихійної комунікації. А як же бути із свідомим, плановим поширенням чуток? Чи перестають чутки в такому випадку бути формою стихійної комунікації?

10. Чому профілактика чуток часто ефективніша, ніж різні методи спростування їх?

11. Чому силові методи боротьби виявилися неефективними порівняно з профілактичними та деякими іншими?