Розділ 3 формування духовного світу особистості у процесі наукового та релігійного пізнання

3.1. Природопізнання

У найширшому розумінні природа – це все існуюче, весь світ у багатоманітності його проявів. Поняття “природа” охоплює все сутнє, весь Всесвіт, усю Божу Світобудову. Отже, природа – це весь навколишній світ у нескінченності своїх проявів, існуючий поза і незалежно від людини. Природознавство як наука про природу досліджує, насамперед, безмежну сукупність об’єктивних (природних) умов існування людства, оточуючого його середовища як частини матеріально-енергетичного світу речей і процесів. Таким чином, поняття “природа”, “природне середовище” мають життєво важливе для нас практичне і теоретичне значення. Окрім цього, природа як виявлення, як аспект Божої Світобудови, аспект Космосу має для нас (людей) доленосне психологічне і ноологічне значення. Адже при такому розумінні природи вона складає частину світової цілісності, становить основу буття людини і суспільства, предмет людської діяльності, середовище людського існування.

Розвиток і розселення людства на Землі були можливими завдяки впливові багатьох факторів нашого природного середовища – степових, лісових, північних, тропічних і т. ін. Людське життя на Землі було б неможливе без лісів, степів, лугів, річок, морів, океанів та ін. Усе життя на Землі – це результат складності та взаємодії навколишньої земної природи і космічного середовища, зокрема нашої Сонячної системи. Створення Великого порядку природи і Космосу Богом-Творцем передбачало появу людини. У багатьох аспектах природи і біосфери Землі є велика мудрість Божа, розумність і прихований духовний зміст.

Людина на Землі знаходиться у своєму природному середовищі та приймає своє довкілля як незаперечне благо. Нам відкрита цілісність і краса багатьох природних середовищ. Зараз під впливом негативних техногенних процесів наше розуміння природи та її значення у житті людини і людства істотно змінилося. Люди знову повертаються до розуміння світу і Космосу як Божої Світобудови. Людина як природна, земна істота пов’язана з космічним життям найрізноманітнішими факторами. Людина як індивід народжується за природними законами і вмирає як природна істота, а її тілесний склад розсіюється в матерії, в матеріальних стихіях Землі. Проте велика таємниця людини полягає в тому, що вона не лише природна істота. І пояснити її життя з природно-космічних принципів не вдається. Людина є також особистістю. Особистісний духовний світ людини ми з’ясовуємо у нашому навчальному посібнику.

Людина, як ми уже не раз зазначали, – це істота, яка несе в собі образ і подобу Божу. Але у світі гріхопадіння становище людини є драматичним, часто і трагічним, тому що людина не лише один із об’єктів світу. Людина, передусім, – суб’єкт, суб’єктивний дух. І її ставлення до природи і Космосу визначається тим, що вона є мікрокосмос. Через своє духовне начало людина не цілком підкорена природі. Якщо людина була б цілком природною і скінченою істотою, то її смерть не мала б у собі нічого трагічного, тому що трагічна лише смерть істоти, яка силами свого розумного духа спрямована у Вічність. Ноологія вчить, що лише ззовні, зі своєї об’єктивної тілесної природи людина є частиною біосфери Землі. Але із середини, зі сфери духа – природа в ній. Тому взаємовідносини людини і Космосу – подвійні: вона раб природи і цар природи одночасно.

Наш Всесвіт, наш Космос відкривають нам протяжність і повсюдність Всемогутнього Творчого Божого Розуму, який проявляється і у нас самих. Свій розум, свої духовно-розумні здатності ми розвиваємо, удосконалюємо за допомогою філософії, мистецтва, науки, зокрема за допомогою природознавства. Дивовижні сили природи свідчать про найвищу організацію в розмаїтті взаємозв’язків різних рівнів природи в її матеріально-енергетичному і комунікативно-інформативному проявах.

Розвиток природознавства привів до створення різних наукових картин світу (НКС). І хоча в наш час “картинність” у наукових уявленнях здебільшого зникає, однак цим образним розумінням природи вчені користуються, досліджуючи доленосні питання людського природопізнання. На перший погляд, наукова картина світу є холодною, схематичною і позбавленою наочності й образності порівняно зі строкатими, барвистими образами первісних картин світу, природи Космосу. Але НКС дозволяє пояснювати світ як іманентну (цілісну, зі своїми власними законами) систему. Елементами НКС є, насамперед, найрізноманітніші явища і процеси природи, явища Всесвіту тощо. У наш час до наукової картини світу і Всесвіту вчені відносять початковий період творення Всесвіту, який називається Великим Вибухом або Першоспалахом. Отже, у сучасну НКС входить Первісний акт творення нашого Всесвіту Богом, а також поява людини на Землі та багато іншого.

Сутність поняття “наукова картина світу” збагачується у наш час певними етичними й естетичними фрагментами. Тобто це поняття наповнюється певним духовним змістом. І дійсно, смисл матерії, смисл і сутність природної реальності розкривається духом.

Природопізнання відкрило перед нами існування біосфери на Землі. І виявилося, що свої відносини з біосферою людство реалізує через технічні (бездуховні) засоби і пристрої, через могутню техносферу. Але все живе на Землі пов’язане з навколишньою природою мільйонами зв’язків. Кожна клітина живого реагує на відповідні коливання і впливу фізичних і геофізичних полів. Більшість фізичних і хімічних процесів, що відбуваються на Землі тією чи іншою мірою піддаються впливові космічних сил. Життєві процеси в біосфері Землі істотно залежать від космічної енергії, зокрема енергії Сонця, яка є головним джерелом біосферної життєдіяльності. Весь спектр випромінювання Сонця від коротких ультрафіолетових хвиль до теплового випромінювання задіяний у біосферному процесі на Землі. Сонячна активність спричиняє різноманітні явища в земній корі (полярні сяйва, грозова діяльність атмосфери, кількість озону в повітрі та багато інших процесів). Сучасне природознавство і сучасна біологічна наука не можуть не враховувати космічні фактори у біосферній, фізико-хімічній і геологічній активності Землі. На земне життя впливають певним чином усі планети Сонячної системи, яка є частиною великої зоряної системи, що називається Галактикою.

На підставі сучасного природопізнання можна зробити висновок, що наше розуміння природи, природопізнання є благословенним і ми можемо у цьому пізнанні сподіватися на Божу допомогу. Людина як духовно-розумна істота є співучасником дивного боголюдського процесу організації і самоорганізації природних систем і утворень. У результаті цього стає можливим діалог людини з природою, з одного боку, і діалог людини з Богом – з іншого. Весь Всесвіт, весь Космос, будучи Божим творінням, відкриває нам можливості усвідомлення різних планів буття. Вся природа, весь Всесвіт співає славу Творцю. А тому ми можемо говорити про духовно-розумні засади природи – тих чи інших фрагментів Божої Світобудови, починаючи від елементарних частинок і завершуючи усім Всесвітом.