Тема 5 Основні принципи калькулювання собівартості продукції

5.1. Принципи калькулювання витрат.

5.2. Вибір об'єкту калькулювання.

5.3. Способи включення в собівартість продукції непрямих витрат.

5.4. Методи калькулювання.

5.5. Позамовний метод розрахунку собівартості

5.6. Попередільний (процесний) метод розрахунку собівартості

5.7. Метод обліку собівартості за повними та неповними витратами

5.1. Принципи калькулювання витрат

Концепція релевантних витрат застосовується в ситуаціях вибору між декількома альтернативними варіантами в майбутньому. Калькулювання витрат здебільшого передбачає аналіз результатів діяльності організації в минулому.

Вважається, що головною метою будь-якої комерційної організації отримання максимального прибутку, що визначається як різниця між її доходами та витратами.

Якщо б організація випускала б тільки один продукт (надавала одну послугу), то визначити прибуток від його реалізації не викликало б труднощів. Але організації виробляють різноманітні продукти, і економістам необхідно розуміти, який (або які), з цих продуктів приносять максимальний прибуток, а які – мінімальний або взагалі є збитковими.

В цілому калькулювання на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організується відповідно до таких принципів:

- науково обґрунтована класифікація виробничих витрат;

- відокремлений облік поточних витрат виробництва продукції і капітальних вкладень;

- самостійність підприємства у виборі методу обліку витрат і калькулювання.

5.2. Вибір об'єкту калькулювання

Вибір об'єкту калькулювання має принципове значення для правильного визначення витрат і залежить, насамперед, від того, що виробляється: продукція, роботи або послуги.

Об'єктом калькулювання при виконанні робіт є закінчений або проміжний об'єкт, що створюється в результаті їх виконання. В окремих випадках об'єктом калькулювання є стандартний обсяг робіт, наприклад, вийняття тисяч кубічних метрів ґрунту, глибина буріння, вага вантажу (речовини), що переміщується.

При калькулюванні послуг, що не дають матеріального результату, об'єктом калькулювання є:

- тривалість надання послуг (година, день, сеанс і т.д.);

- типова послуга (консультація, інструктаж, оформлення документа, довідка, огляд, охорона).

На транспорті (залізничному, водному, повітряному, автомобільному) об'єктами калькулювання можуть бути:

- відстань перевезення (кілометр);

- виконана робота (тонно-кілометр);

- час роботи транспортного засобу (година).

Особливою сферою послуг є енергетика. В енергетиці можуть застосовуватися такі об'єкти калькулювання як кількість тепла, виражена в Гкал або Мкал, або потужність, що забезпечується, виражена в кіловат-годинах.

Для підприємств, що виробляють продукцію, вибір об'єкта калькулювання залежить, насамперед, від методу калькулювання.

У виробництвах, що застосовують замовний метод обліку й калькулювання, калькуляційною одиницею є виробниче замовлення.

У виробництвах, що застосовують замовний метод калькулювання, калькуляційна одиниця, або об'єкт калькулювання (cost unit) - це вид продукції (роботи, послуги), на одиницю виміру якої визначаються витрати. Уживаний в економіці підприємства термін «калькуляційна одиниця» відповідає бухгалтерському терміну «об'єкт видатків» (п.4 П(З)БУ 16). Всі види готової продукції, що підлягають продажу, а також роботи й послуги, що виконуються за замовленнями сторонніх споживачів, є одиницями калькулювання. Об'єктами калькулювання можуть бути також продукція (товари, роботи, послуги), вироблена для споживання усередині підприємства.

Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці виміру, прийнятої в стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції.

Для зручності вибору об'єкта калькулювання вся продукція поділяється на:

• вироби — фізично відособлені об'єкти;

• продукти — речовини, що перебувають у рідкому, газоподібному, сипучому стані, а також тканини, дріт, аркуші, що мають більшу довжину або площину.

У першому випадку об'єктом калькулювання є штука (комплект, вузол, деталь, екземпляр).

У другому випадку об'єктом калькулювання є вагова (грами, кілограми, тонни), об'ємна (кубічні метри), площинна (метри квадратні), лінійна (метри) одиниці виміру. Якщо продукт упаковується у тару стандартних розмірів, то після такого упакування об'єктом калькулювання може виступати об'єкт упакування (штука) - мішок, контейнер, котушка кабелю, ємність (бочка, пляшка), ящик, пакет і т.п.

Як об'єкти калькулювання продукту можуть використовуватися умовно-натуральні одиниці - тонна умовного палива, нормальної пари, кубічний метр газу стандартного тиску й концентрації й ін.

Калькуляційна одиниця повинна відповідати одиниці виміру, установленої в стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції. Якщо при плануванні використовуються умовно-натуральні одиниці виміру виходячи зі стандартного або стовідсоткового вмісту корисної речовини, то об'єктом калькулювання є як фізична, так і умовна одиниці виміру.

У багатоопераційних виробництвах об'єктом калькулювання може бути й напівфабрикат (напівпродукт), особливо у випадках, коли він частково використовується як готова продукція або споживається для виробництва декількох видів готової продукції. При цьому необхідно, щоб кількість цього напівфабрикату можна було визначити достовірно.

У випадках якщо кількість виробленого напівфабрикату (напівпродукту) на даній стадії не може бути достовірно визначена, об'єктом калькулювання є сама стадія. Тобто визначається сума витрат за період даної стадії.

Для цілей калькулювання доцільно допоміжні підрозділи підприємства розділити на:

- ті, що виробляють продукцію;

- ті, що виконують роботи;

- ті, що надають послуги:

1) енергетичні;

2) транспортні.

До допоміжних цехів, що виробляють продукцію, належать: інструментальні цехи, цехи нестандартного устаткування, тарні цехи. Об'єктом калькулювання в цих цехах є стандартний виріб або виробниче замовлення.

До допоміжних цехів, що виконують роботи, належать: ремонтно-механічні й ремонтно-будівельні, енергоремонтні, цехи контрольно-вимірювальних приладів; хімічна, біологічна, метрологічна лабораторії. Калькулювання робіт даних цехів доцільно тільки в тому випадку, якщо обсяг цих робіт нестабільний, вимагає більших матеріальних і трудових витрат, залучення спеціалізованих організацій. У таких випадках об'єктом калькулювання є замовлення. А кількість замовлень повинна плануватися хоча б на короткостроковий період (квартал). В інших випадках калькулюється період роботи цеху (місяць, квартал).

Калькулювання транспортних послуг здійснюється у випадку поставки сировини й матеріалів (у цьому випадку витрати на перевезення включаються у вартість виробничих запасів) і/або готової продукції (у цьому випадку ці витрати враховуються при визначенні ціни або оплачуються покупцем окремо).

Що ж стосується внутрішніх перевезень, транспортного обслуговування адміністрації, працівників підприємства, то в цих випадках об'єктом калькулювання є місяць роботи транспортного засобу.

До цехів, що надають послуги, належать цехи, що здійснюють передачу електроенергії, рідини, газу, цехи озеленення, пожежної й сторожової охорони, газорятувальні станції, контрольні (хімічної, біологічні) лабораторії. У цих цехах об'єктом калькулювання може бути кількість переданої рідини, газу. У випадку неможливості достовірного визначення обсягу наданих послуг у цих підрозділах визначається тільки загальна сума витрат.

Аналогічно варто проводити розрахунки й у цехах, що виробляють електричну й теплову енергію (пару, гарячу воду й ін.). У цих цехах може калькулюватися кількість енергії (квт год, ккал і ін.) або час безперебійної подачі енергії.