22. Розкрийте форми та види планування, які використовуються під час розслідування злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Дані, зібрані на початковому етапі розслідування, дозволяють скласти обґрунтований і опти­мальний план розслідування у справі про хабарництво.

Вихідною підставою для розроблення такого плану повинні бути обставини, що підлягають установленню.

План розслідування має передбачати встановлення, прина­ймні, таких найважливіших обставин:

- передавання службовій особі хабара (подію, обстановку та обставини: час, місце, спосіб, присутність третіх осіб тощо);

- мету давання хабара;

- предмет хабара та його ознаки, джерела одержання коштів для давання хабара;

• обставини, що передували переданню хабара;

• наявність вимагання або провокації хабара;

• характер стосунків між особами, причетними до хабарництва;

• вчинення службовою особою, що одержала хабар, поса­дової дії чи бездіяльності;

• чи немає в діях хабарників ознак інших злочинів, якщо так, то яких саме;

- чи немає в діях злочинців кваліфікуючих ознак;

• обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність учасників злочину чи таких, які пом'якшують караність або звільняють від кримінальної відповідальності; таких, що сприяли вчиненню злочину;

• з'ясування характеру і розміру шкоди, заподіяного зло­чином.

+семінарський зошит

23. Версії можуть бути висунені на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Планування розслідування. Дані, зібрані на початковому етапі розслідування, дозволяють скласти обґрунтований і опти­мальний план розслідування у справі про хабарництво.

Вихідною підставою для розроблення такого плану повинні бути обставини, що підлягають установленню.

План розслідування має передбачати встановлення, прина­ймні, таких найважливіших обставин:

- передавання службовій особі хабара (подію, обстановку та обставини: час, місце, спосіб, присутність третіх осіб тощо);

- мету давання хабара;

- предмет хабара та його ознаки, джерела одержання коштів для давання хабара;

• обставини, що передували переданню хабара;

• наявність вимагання або провокації хабара;

• характер стосунків між особами, причетними до хабарництва;

• вчинення службовою особою, що одержала хабар, поса­дової дії чи бездіяльності;

• чи немає в діях хабарників ознак інших злочинів, якщо так, то яких саме;

- чи немає в діях злочинців кваліфікуючих ознак;

• обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність учасників злочину чи таких, які пом'якшують караність або звільняють від кримінальної відповідальності; таких, що сприяли вчиненню злочину;

• з'ясування характеру і розміру шкоди, заподіяного зло­чином.

Як відомо, основою планування є слідчі версії. У справах про хабарництво можуть конструюватися і перевірятися такі основні версії:

1. хабар справді мав місце за обставин, викладених у матері­алах, що слугували підставою для порушення кримінальної справи;

2. кошти, вручені службовій особі, є правомірними (повер­нення боргу та ін.), заява ж про хабар - результат добросовісно­го помиляння заявника;

3. хабар службовій особі не давався, має місце обмова, на­приклад, під час відмови виконати незаконну вимогу;

4. службова особа правомірно виконала в інтересах іншої особи відповідні службові дії та не одержувала хабара.

Як уже" наголошувалося, доволі часто хабарництво пов'язано з іншими злочинами, наприклад, зі службовим підробленням. Тому під час розслідування хабарництва варто перевіряти і версії про його зв'язок з іншими злочинами.

Плануючи розслідування, не можна обмежуватися дослід­женням лише тих обставин, що слугували підставою для по­рушення кримінальної справи про хабарництво. Необхідно всіляко розширювати межі розслідування, намагатись уста­попити всі епізоди злочинної діяльності. Для цього треба виявляти й перевіряти всі сигнали про інші факти хабарництва. Велику допомогу в цьому можуть надати оперативні праців­ники органів дізнання, представники громадськості.

У процесі планування варто постійно пам'ятати про можли­ві контрзаходи, що можуть бути вжиті злочинцями (знищення документів, залякування або підкуп свідків, фальсифікація доказів і т. д.). З огляду на це, не можна забувати про необхід­ність дотримання таємниці слідства.

До дій, що найбільше часто плануються у справах про хабар­ництво, відносять допити, слідчі огляди, відтворення обста­новки та обставин події (слідчі експерименти, перевірка пока­зань), пред'явлення для впізнання, призначення і проведення судових експертиз тощо.

+

Як відомо, основою планування є слідчі версії. У справах про хабарництво можуть конструюватися і перевірятися такі основні версії:

• хабар справді мав місце за обставин, викладених у матері­алах, що слугували підставою для порушення кримінальної справи;

• кошти, вручені службовій особі, є правомірними (повер­нення боргу та ін.), заява ж про хабар - результат добросовісно­го помиляння заявника;

• хабар службовій особі не давався, має місце обмова, на­приклад, під час відмови виконати незаконну вимогу;

• службова особа правомірно виконала в інтересах іншої особи відповідні службові дії та не одержувала хабара.

Як уже" наголошувалося, доволі часто хабарництво пов'язано з іншими злочинами, наприклад, зі службовим підробленням. Тому під час розслідування хабарництва варто перевіряти і версії про його зв'язок з іншими злочинами