27. Завдання та види обшуків проводяться під час розслідування злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Особистий обшук та обшук за місцем проживан­ня співучасників хабарництва, а також у робочому кабінеті службової особи - хабарника проводиться з метою виявлення і вилучення предметів хабара, документів, що свідчать про підготування злочину, цінностей, нажитих злочинним способом.

У більшості випадків особистий обшук та обшук приміщень здійснюють одночасно. Особливу увагу варто звертати на лис­тування, поштові квитанції, записники, номери телефонів, що підтверджують зв'язок співучасників хабарництва, а також свідчать про дії службової особи, обумовлені одержанням хаба­ра чи такі, що характеризують особу обвинуваченого.

Іноді у ході обшуку можна знайти не сам предмет хаба­ра, а лише його паковання (чи його частину). Зневажати таки­ми знахідками не варто. На пакованні може зберегтися запис, що вказує, кому належить предмет, хто його передав. У разі виявлення в хабародавця і хабарника частин пакувального матеріалу, в який було загорнуто предмет хабара, за допомоги криміналістичної експертизи можна встановити, що вони були частинами цілого. Залежно від характеру хабара і ймо­вірного паковання варто спробувати за допомоги фахівця-криміналіста знайти на них пальцеві відбитки хабаро­давця.

Коли має місце виявлення у хабарника грошей, їх необхід­но сфотографувати, порахувати, зафіксувати номера купюр, а також наявні на них індивідуальні ознаки (розриви, помарки і т. ін.). Точний опис грошей має велике значення особливо тоді, коли хабародавець визнає себе винним. Його показання про суму, купюри і про їхні індивідуальні ознаки, відповід­ні результати огляду грошей, виявлених у ході обшуку в ха­барника, виступатимуть важливими доказами вчиненого

Коли виявляють документи, що пояснюють чи якось пов'язані з діяльністю обшукуваної службової особи, їх необ­хідно вилучити і ретельно дослідити, щоб з'ясувати, яких питань вони стосуються і хто зацікавлений у їх вирішенні.

За наявності до того достатніх підстав обшукові підлягають особи, в яких учасники злочину могли сховати предмет хабара, цінності, нажиті злочинним шляхом, документи.

28. Особливості тактики допиту підозрюваного під час розслідування злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Допит обвинуваченого, спрямований на встановлення всіх обставин підготовки, вчинення і приховування хабарництва.

Як правило, особи, що підозрюються, заздалегідь визначають лінію своєї поведінки і на початковому етапі розслідування заперечують свою причетність до злочину.

Для викриття неправдивих показів обвинуваченого під час допиту доцільно використати тактичні прийоми, спрямовані на викриття його неправдивих свідчень, а саме:

- пред’явлення речових і інших доказів – предмета хабара, товарних ярликів або етикеток від переданих посадовій особі предметів тощо;

- ознайомлення з показаннями свідків, висновками експертів тощо;

- постановка деталізуючих питань.

Послідовність пред’явлення доказів визначається з урахуванням особливостей поведінки особи, яка допитується, і ситуації, що склалася в ході допиту.

Коли є кілька підозрюваних осіб, слідчий повинен вжити заходів до того, щоб вони не змогли погодити свої показання і попередити один одного про наступний допит.

У таких випадках проводиться тактична комбінація, що включає сукупність паралельних допитів, здійснюваних одночасно кількома слідчими за заздалегідь розробленим планом. При цьому необхідно забезпечити оперативний зв’язок слідчих, щоб інформація, отримана при допиті однієї підозрюваної особи, могла відразу ж використовуватися при допиті його співучасників.

Допит обвинуваченого повинен бути спрямований на отримання таких відомостей:

- про предмет хабара; що він собою являє, його індивідуальні особливості; грошовий еквівалент наданої послуги або переданих цінностей; джерела коштів для дачі хабара службовій особі;

- про особу одержувача хабара;

- посадове становище, коло службових повноважень, порядок і режим роботи службової особи;

- про обставини знайомства співучасників, характер їхніх зв’язків, про дії кожного з них;

- яким чином і коли хабародавець познайомився з одержувачем хабара; де, коли відбувалися їхні зустрічі; який зміст їхніх бесід і характер взаємовідносин;

- час, місце, спосіб одержання хабара; наявність або відсутність факту вимагання хабара; чи виконана обіцянка, обумовлена хабаром; час придбання обвинуваченим дорогих предметів і джерела коштів для цього; час і місце виконання (невиконання) одержувачем хабара протиправної дії (бездіяльності), характер такої дії; чи не пов’язане давання хабара з вчиненням інших злочинів і яких саме.

Всі відомості, отримані при допиті підозрюваних і обвинувачених детально фіксуються в протоколі допиту. При допиті осіб, схильних до відмови від своїх попередніх свідчень, доцільно застосовувати відео і аудіо запис. У ході допиту осіб, що дають неправдиві показання, можна також використати результати прослуховування телефонних розмов хабарників, не розкриваючи джерел отриманої інформації.

За наявності істотних протиріч у показаннях раніше допитаних осіб при розслідуванні хабарництва проводиться очна ставка. Метою цієї слідчої дії є подолання установки раніше допитаної особи на дачу завідомо неправдивих свідчень і отримання правдивих показань щодо учасників окремих епізодів, часу і місця зустрічей хабарників, зокрема, передачі предмета хабара, і таке інше.

У більшості випадків очні ставки на практиці проводяться шляхом безпосереднього контакту їх учасників. При їх проведенні необхідно виключити можливість здійснення психологічного тиску зі сторони учасника, який дає неправдиві показання на особу, яка сприяє отриманню правдивих показань