Тема №9. Ультразвукові методи дослідження.

Базові знання:

Знати фізику ультразвукових коливань, ефект п’ззоелектрики, нормальну і патологічну анатомію, патологічну фізіологію захворювань внутрішніх органів і щитоподібної залози, основи пропедевтики внутрішніх хвороб, основи хірургії.

Зміст теми:

Ультразвукове дослідження (УЗД) - основні методики. Переваги і недоліки кожної з ультразвукових методик. Покази та протипокази до їх проведення. Допплерографія. Нормальна ультразвукова анатомія. Ульразвукова томографія: семіотика захворювань внутрішніх органів. Принципи отримання зображень при ультразвуковому дослідженні (джерело та детектор випромінювання), природне та штучне контрастування; призначення методів, виявлення морфології або (та) функції. Протипокази до виконання. Зрізи досліджень.

Рекомендована література:

Основна:

1. Баррі Гольдберг, Голгер Паттерсон. Ультрасонографія. Л. „Медицина світу”, 1998.-с.4-45.

Додаткова:

1. Догра В.,Рубенс Д. Секреты ультразвуковой диагностики. М.: Медпресс- информ, 2005. -441 с.

2. Хачкурузов С.Г. УЗИ в гинекологии. С.-П.: Элби-СПб, 2003. - 660 с.

3. Пальмер П.Е.С. Руководство по ультразвуковой диагностике. Geneva, 1995г, —334 с.

Контрольні питання:

1. В чому полягає метод ультразвукового обстеження?

2. Якою є частота ультразвукової хвилі?

3. Від чого залежить швидкість розповсюдження ультразвукової хвилі?

4. Що таке акустичний опір?

5. Для чого використовують гель при проведенні УЗ-дослідження?

6. Назвіть УЗ-ознаки жовчнокам’яної хвороби.

7. Якими будуть УЗ-ознаки хронічного гломерулонефриту?

8. Як змінюється форма щитовидної залози при її збільшенні?

9. Назвіть основні клінічні симптоми гострого панкреатиту.

10. Чи можливо за допомогою УЗД провести диференціальний діагноз між гострим і хронічним гепатитом?

Тематичний план практичних та самостійних занять з дисципліни «Радіологія» для студентів III курсу медичного факультету

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Радіологічне відділення. Типи радіологічних відділень. Радіодіагиостична лабораторія. Структура та оснащення радіодіагностичної лабораторії. Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами. Визначення типів РФП та розрахунок активностей. Знешкодження радіоактивних відходів. Основні принципи РНД. Схема опису сканограм. С/Р. Радіоактивність, одиниці. Основні характеристики радіоактивних ізотопів.	2
2	Радіонуклідні методи дослідження в ендокринології. РФП, які використовуються при досліджені щитоподібної залози. Визначення функції щитоподібної залози по тесту-поглинання •-% та по тесту-поглинання 99Т-Тс. Визначення гормонів - Т4> Тз, ТТГ методом радіоімунного аналізу. Радіонуклідна візуалізація щитоподібної залози: сканування, сцинтиграфія. Алгоритми обстеження ЩЗ та діагностична вартість тестів. С/Р. Радіонуклідні методи дослідження в ендокринології (підшлункової залози, наднирників, гіпофізу).	2
3	Радіонуклідні методи дослідження гепатобіліарної системи. РФПТ та радіонуклідні методи дослідження функції полігональних клітин печінки: гепатографія та гепатобілісцицтаграфія. Дослідження функції РЕС печінки, радіонуклідна візуалізація печінки: сканування, сцинтиграфія. Радіонуклідні методи дослідження моторної функції жовчевого міхура. Алгоритми обстеження та діагностична вартість тестів С/Р. Діагностика онкопроцесів гепатобіліарної системи.	2
4	Радіонуклідні методи дослідження нирок. РФП, які використовуються для дослідження. Радіонуклідна канальцева ренографія. Радіонуклідна клубочкова ренографія, реносцинтиграфія.	2
	С/Р. Радіоімунологічний аналіз в уронефрології. Вазоренальна гіпертензія. Методи діагностики «іп vivo» та «in vitro».	2
5	Радіонуклідна візуалізація нирок: сканування, сцинтиграфія. Алгоритми обстеження нирок та діагностична вартість тестів.	2
6	Радіонуклідні методи дослідження в онкології. Туморотропні РФП. Позитивне і негативне сканування та сцинтиграфія. Радіофосфорна діагностика злоякісних пухлин. Методи позитивної візуалізації пухлин печінки, легень, кісток, м'якотканинних утворень головного мозку, щитовидної залози, заочеревного простору. С/Р. Класифікація та характеристика пухлинних маркерів.	2
7	Радіонуклідна діагностика серцево-судинної системи. Радіокардіографія, візуалізація міокарду. С/Р. Радіокардіографія та радіовентрикулографія в діагностиці функціональної патології серцево- судинної системи.	2
8	Радіонуклідна діагностика легень: оцінка вентиляційної здатності легень, регіонарного легеневого кровотоку, візуалізація легень.	2
9	Променеве дослідження опорно-рухової системи та променеве дослідження ЦНС.	2

Тема №1

Радіологічне відділення. Типи радіологічних відділень. Радіодіагиостична лабораторія. Структура та оснащення радіодіагностичної лабораторії.

Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами.

Визначення типів РФП та розрахунок активностей. Знешкодження радіоактивних відходів. Основні принципи РНД. Схема опису сканограм.

Актуальність теми. В останні два десятиріччя завдяки успіхам техніки променеві методи дослідження одержали значний розвиток. Введення в медичну практику ПЕТ та ОФЕКТ технологій розширило можливості традиційної променевої діагностики. Отримання інформації в режимі реального часу при радіонуклідних дослідженнях почало нову еру діагностики в кардіології і неонатології.

Комп’ютерна техніка перетворила можливості традиційних радіонуклідних методів дослідження. При цьому необхідно врахувати, що тільки останні допомагають нам оцінювати функцію клітин. Радіологічні методи дослідження не тільки наблизили діагностичне зображення на екрані монітора до картини анатомічного препарату досліджуваної ділянки, але і дозволили проводити спектроскопічний аналіз органа на момент дослідження.

Важливою перевагою радіонуклідних методів діагностики є дуже велика чутливість, а чим вона вище, тим більша точність. Для того, щоб порівняти чутливість цих методів, достатньо сказати, що за допомогою біохімічних методів вимірюється приблизно 0,001г/мл певної речовини (це 10-3 -10-4 г/мл). Тоді як методом радіоіндикації визначається наявність речовини в кількості 17 атомів, а це вже 10-12 г/мл (так був відкритий хімічний елемент менделєєвій).

Таким чином, при радіонуклідній діагностиці в організм можна ввести таку кількість мічених атомів, яка практично не змінить загального вмісту хімічних елементів в організмі і тим самим не вплине на хід життєвих процесів, що дозволяє отримувати високо достовірні результати. Метод малоінвазивний, майже не шкідливий, тому що дози опромінення невеликі.

На сьогоднішній день радіонуклідний метод став надзвичайно важливим для біології та медицини тому, що він якнайкраще задовольняє постійному бажанню проводити досліди в умовах, найближчих до фізіологічних.

Навчальна мета. Знати типи радіологічних відділень, структуру та оснащення радіо діагностичної лабораторії, основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами. Визначати типи РФП та розрахунок активностей. Вміти скласти план променевого дослідження. Засвоїти покази та протипокази до проведення радіонуклідних методів дослідження.

Базові знання, вміння та навики. Знати основи медичної фізики, хімії, поняття ізотопу, властивості різних типів хвиль, а також теоретичні основи радіонуклідної діагностики.

Зміст теми.

Будова радіологічного відділення. Типи радіологічних відділень. Радіодіагиостична лабораторія. Структура та оснащення радіо діагностичної лабораторії. Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами. Визначення типів РФП та розрахунок активностей. Знешкодження радіоактивних відходів. Основні принципи РНД. Методики радіонуклідного дослідження in vivo та in vitro. Радіоімуноконкурентний мікроаналіз. Шляхи введення РФП. Радіометрія, радіографія, гамма-топографія. Схема опису сканограм.

Рекомендована література:

Основна:

1. Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії / За ред. А.П. Лазаря. Навчальний посібник — Вінниця : Нова Книга, 2006,

- С. 6-34, 88-90, 133-142.

2. Основи променевої діагностики. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. - Чернівці, 2006. С. 22-24.

3. Линденбратен Л.Д. Медицинская радиология. — М.: Медицина, 1986.- 23-63.

Додаткова:

1. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская рентгенология и радиология. — М. : Медицина, 1995 р.

2. Пособие по ядерной медицине. Под ред. Т.П. Сиваченко. — К.: Вища школа, 1991 р.

3. Alexander R. Margulis, Charles A. Gooding. Diagnostic Radiology. - California University, 1986.

4. Конспекти лекцій з радіології.

Контрольні питання:

1. Перерахуйте типи радіологічних відділень.

2. Які вимоги бо будови радіологічного відділення?

3. Опишіть структуру радіонуклідної лабораторії.

4. Яке оснащення радіонуклідної лабораторії?

5. Перерахуйте основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами.

6. Які одиниці виміру радіоактивності ви знаєте?

7. Що таке РФП?

8. Які типи ФРП ви знаєте?

9. Як розрахувати активність РФП?

10.Опишіть як проводять знешкодження радіоактивних відходів.

11. Які є принципи захисту від іонізуючого випромінювання?

12. Які основні переваги РНД?

13. Які основні недоліки РНД?

14.0пишіть принципи проведення РНД.

15.Які методи радіонуклідного дослідження in vitro ви знаєте.

16.Опишіть етапи радіоімуноконкурентного мікроаналізу.

17. Які методи радіонуклідного дослідження in vivo ви знаєте.

18. Які шляхи введення РФП ви знаєте?

19.0писати принципи проведення радіометрії.

20. Що таке і як проводять радіографію?

21. Описати принципи проведення гамма-топографії.

22. Який принцип опису сцинтіограмм?

23. Протипокази до радіонуклідного дослідження in vivo ви знаєте.

Тема №2

Радіонуклідні методи дослідження в ендокринології. РФП, які використовуються при досліджені щитоподібної залози. Визначення функції щитоподібної залози по тесту-поглинання ¹³¹І, та по тесту- поглинання ^99ш-Тс. Визначення гормонів - Т₄, Тз, ТТГ методом радіоімунного аналізу. Радіонуклідна візуалізація щитоподібної залози: сканування, сцинтиграфія. Алгоритми обстеження ЩЗ та діагностична вартість тестів.

Актуальність теми. Радіонуклідна діагностика захворювань щитоподібної залози посідає важливе місце у спектрі радіологічних методик діагностики ендокринної патології. Основними методами радіонуклідної діагностики захворювань щитоподібної залози є йод-поглинальний та технецій- поглинальний радіометричні тести, які дозволяють отримати інформацію стосовно функції органу. Гамма-топографія щитоподібної залози дозволяє визначити розміри, положення, форму та функції органу, наявність дифузних та локальних порушень накопичення РФП. За допомогою методу РІА визначають рівні гормонів ЩЗ у крові - Т₄, Т₃ та ТТГ та рівень онкомаркеру раку ЩЗ - тиреоглобуліну. За допомогою радіонуклідних методів проводять діагностику таких захворювань щитоподібної залози, як рак, доброякісні пухлини, дифузний та токсичний зоб, автоімунний тиреоідит, кісти та аномалії розвитку.

Навчальна мета. Знати принципи проведення йод-накопичувального та технецій-накопичувального досліджень, шляхи введення та принципи вибору РФП. Вміти інтерпретувати результати радіометричного дослідження функції ЩЗ. Знати методику проведення гамма-топографії, вміти описати сцинтиграму щитоподібної залози.

Базові знання, вміння та навики. Знати нормальну анатомію, фізіологію, патологічну анатомію та патологічну фізіологію щитоподібної залози, пропедевтику внутрішніх хвороб, загальну хірургію, принципи проведення радіонуклідних досліджень, фізичні та хімічні властивості ізотопів.

Зміст теми.

Радіонуклідні методи дослідження в ендокринології. РФП, які використовуються при досліджені щитоподібної залози. Алгоритми обстеження ЩЗ та діагностична вартість тестів. Функціональні стани щитоподібної залози — гіпотиреоз, гіпертиреоз, еутиреоз. Визначення функції щитоподібної залози по тесту-поглинання ¹³¹1, та по тесту-поглинання "^т-Тс. Визначення гормонів - Т4, Тз, ТТГ методом радіоімунного аналізу. Онкомаркери раку ЗЩ. Радіонуклідна візуалізація щитоподібної залози: сканування, сцинтиграфія. Принципи опису сцинтіограми ЩЗ.

Рекомендована література:

Основна:

1. Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії / За ред. А.П. Лазаря. Навчальний посібник^ Вінниця : Нова Книга, 2006, - С. 112-114.

2. Основи променевої діагностики. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. - Чернівці, 2006. — С. 201-205.

3. Линденбратен Л.Д. Медицинская радиология. — М.: Медицина, 1986.-158-188.

Додаткова:

1. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская рентгенология и радиология. - М.: Медицина, 1995 р.

2. Пособие по ядерной медицине. Под ред. Т.П. Сиваченко. - К.: Вища школа, 1991 р.

3. Alexander R. Margulis, Charles A. Gooding. Diagnostic Radiology.;^ California University, 1986.

4. Конспекти лекцій з радіології.

Контрольні питання:

1. У чому полягає функція щитоподібної залози?

2. Яка анатомічна будова щитоподібної залози?

3. Які РФП застосовуються для дослідження щитоподібної залози?

4. Який період піврозпаду ізотопів, що застосовуються для дослідження щитоподібної залози?

5. Як проводять йод- поглинальний тест?

6. Які покази до технецій- поглинального тесту та методика його проведення?

7. Чим характеризується гіпертиреоз при радіометричному дослідженні?

8. Які ознаки гіпотиреозу заданими радіометрії?

9. Що таке еутиреоз?

10. Який взаємозв’язок між рівнями Т₄, Тз та ТТГ у крові людини?

11. Призначення гормонів - Т₄, Тз, ТТГ методом радіоімунного аналізу.

12. Як проводять сцинтиграфію щитоподібної залози?

13. Які покази та протипокази до сцинтиграфи щитоподібної залози?

14. У яких групах хворих проводять сцинтиграфію щитоподібної залози?

15. Яка апаратура та РФП застосовуються для сканування щитоподібної залози?

16. Які сцинтиграфічні ознаки раку щитоподібної залози?

17. Які сцинтиграфічні ознаки дифузного та токсичного зобу щитоподібної залози?

18. 18.Чим характеризується гіпер- та гіпотиреоз при скануванні щитоподібної залози?

19. Які сцинтиграфічні ознаки автоімунного тиреоідиту?

20. Який алгоритм опису сцинтиграми щитоподібної залози?

Тема №3

Радіонуклідні методи дослідження гепатобіліарної системи. РФП та радіонуклідні методи дослідження функції полігональних клітин печінки: гепатографія та гепатобілісцицтаграфія. Дослідження функції РЕС печінки, радіонуклідна візуалізація печінки: сканування, сцинтиграфія. Радіонуклідні методи дослідження моторної функції жовчевого міхура. Алгоритми обстеження та діагностична вартість тестів.

Актуальність теми. Променева діагностика захворювань гепатобіліарної системи широко упроваджена в клінічну практику. Застосовуються різноманітні як іонізуючі (рентгенологічні, радіонуклідні), так і неіонізуючі (ультразвукові, магнітно-резонансні) методи дослідження. Серед усіх радіологічних методів, радіонуклідні посідають важливе місце завдяки високій інформативності, об’єктивності та точності отримуваних результатів. Вміння інтерпретувати можливості променевих методів дослідження необхідно всім лікарям. За допомогою радіонуклідних методів проводять діагностику таких захворювань гепатобіліарної системи, як злоякісні та доброякісні пухлини, метастатичне ураження печінки, гепатит, цироз, жирова дистрофія, обструкція чи дискенезія жовчовивідних шляхів, жовчекам’яна хвороба.

Навчальна мета. Знати принципи проведення радіометричного дослідження жовчевидільної та фагоцитарної функції печінки, вміти інтерпретувати результати дослідження. Розуміти шляхи введення та принципи вибору РФП. Знати методику проведення гамма-топографії, вміти описати сцинтиграму печінки.

Базові знання, вміння та навики. Знати нормальну анатомію, фізіологію, патологічну анатомію та патологічну фізіологію печінки, селезінки, жовчовивідних протоків, жовчного міхура, пропедевтику внутрішніх хвороб, загальну хірургію, принципи проведення радіонуклідних досліджень, фізичні та хімічні властивості РФП.

Зміст теми.

Радіонуклідні методи дослідження гепатобіліарної системи. РФП, які використовуються при досліджені печінки і жовчевидільних шляхів. Алгоритми обстеження жовчевидільної та фагоцитарної функції печінки та діагностична вартість тестів. РФП та радіонуклідні методи дослідження функції полігональних клітин печінки: гепатографія та гепатобілісцицтаграфія.

Дослідження функції РЕС печінки, радіонуклідна візуалізація печінки: сканування, сцинтиграфія. Радіонуклідні методи дослідження моторної функції жовчевого міхура. Алгоритми обстеження та діагностична вартість тестів. Принципи опису сцинтіограми печінки. Онкомаркер раку печінки - а- фетопротеїн.

Рекомендована література:

Основна:

1. Вибрані лекції з радіонуклідної діагностики та променевої терапії / За ред. А.П. Лазаря. Навчальний посібник - Вінниця : Нова Книга, 2006, - С. 99-106.

2. Основи променевої діагностики. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. — Чернівці, 2006. - С. 176-195.

3. Линденбратен Л.Д. Медицинская радиология. - М.: Медицина, 1986.-142-155.

Додаткова:

1. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская рентгенология и радиология. - М. : Медицина, 1995 р.

2. Пособие по ядерной медицине. Под ред. Т.П. Сиваченко. — К.: Вища школа, 1991 р.

3. Mathis Р. Frick, Samuel В. Feinberg. Abdominal Imaging: an Introduction. - Chicago, London, 1986.

4. Alexander R. Margulis, Charles A. Gooding. Diagnostic Radiology. — California University, 1986.

5. Конспекти лекцій з радіології.

Контрольні питання:

1. У чому полягає функція гепатобіліарної системи?

2. Яка анатомічна будова печінки, жовчевого міхура, селезінки?

3. Які РФП застосовуються для дослідження гепатобіліарної системи?

4. Як проводять радіонуклідне дослідження функції полігональних клітин печінки?

5. Яке нормальне співвідношення накопичення РФП у печінці та у селезінці?

6. Як проводять радіонуклідне дослідження жочевидільної функції печінки?

7. Які покази до проведення гепатографії та гепатобілісцицтаграфії?

8. Які радіографічні ознаки жовчокамяної хвороби?

9. Які радіографічні ознаки дискенезії жовчевидільних протоків?

10. .Як проводять сцинтиграфію печінки?

11. Які покази та протипокази до сцинтиграфії печінки?

12. У яких групах хворих проводять сцинтиграфію печінки?

13. Яка апаратура та РФП застосовуються для сканування гепатібіліарної системи?

14. Які сцинтиграфічні ознаки раку печінки?

15. Які сцинтиграфічні цирозу печінки?

16. Чим характеризується хронічний гепатит скануванні печінки?

17. Які сцинтиграфічні ознаки жирової дистрофії печінки?

18. Який алгоритм опису сцинтиграми печінки?

19. Яким способом визначається а-фетопротеїн?

20. Який нормальний показник та діагностична вартість а- фетопротеїну?

21. 21.Застосування а-фетопротеїну для диференційної діагностики пухлинних захворювань печінки