Тема 13. Конституційний розвиток україни

Історичний розвиток конституційних ідей та конституційно-правових доктрин.

Конституція – категорія історична: вона постійно розвивається і вдосконалюється. Окремі її елементи були вже сформульовані в працях давньогрецьких філософів Платона, Аристотеля, указах римських імператорів, які мали силу джерела права, в актах конституційного типу – хартіях Магдебурзького та Любекського права XIII-XVIII сторіч.

В часи Київської Русі, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держави організація державної влади в Україні базувалася на засадах звичаєвого права.

Гетьманська держава характеризувалась вже появою актів, що мали певні риси конституції: договори Богдана Хмельницького та Івана Виговського з Польщею, Швецією, Туреччиною та Московією.

Укладені 5 квітня 1710 року у місті Бендери Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорізького, у вітчизняній літературі називають “Конституцією Пилипа Орлика”. Їх було написано під впливом передових на той час західноєвропейських наукових доктрин (природного права, поділу влади тощо).

Період відродження національної Української держави (1917-1920 рр.) позначений появою значної кількості конституційно-правових актів, які передбачали певні варіанти організації державної влади в Україні ( III Універсал Української Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917 року, IV Універсал Української Центральної Ради від 9 (22) січня 1918 року, Конституція УНР (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 року, Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданні 13 листопада 1918 року, Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР від 12 листопада 1920 року та ін. ).

За радянського періоду української державності було прийнято чотири конституції (1919, 1929, 1937, 1978 років), які вважають “квазіконституціями”.

В сучасній літературі новітній конституційний процес поділяють на етапи, під час яких розроблялись проекти Конституцій України, було встановлено тимчасовий конституційний порядок, укладено Конституційний Договір між Президентом України і Верховною Радою України, прийнято і урочисто підписано Конституцію України.

Визначною подією на шляху конституційного становлення України є створення політико-правової бази: прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України, прийняття 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України, схвалений 1 грудня 1991 року більшістю українського народу (90,32% громадян з тих, хто взяв участь у голосуванні) на всеукраїнському референдумі.

Конституційні перетворення та подальші тенденції розвитку Конституції України.

Тема 14. Конституційні основи національної безпеки і оборони україни

Забезпечення територіальної цілісності держави та захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, міграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.

Національна безпека і оборона є гарантом державотворення в Україні, необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.

Система забезпечення національної безпеки – це сукупність державних органів (законодавчої, виконавчої, судової влади), громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об’єднаних цілями й завданнями щодо захисту національних інтересів, які здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України.

Конституційним координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України є Рада національної безпеки і оборони України.

Оборона України – комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави та мирного життя народу.

О С О Б Л И В А Ч А С Т И Н А