Тема 9. Конституційні конфлікти

Конституційна конфліктність є не тільки природною властивістю конституційно-правових відносин,а й атрибутивною ознакою демократичного устрою держави і суспільства.

Конституційний конфлікт – це відносини між конституційно-правовими суб’єктами, які є носіями певних поглядів, позицій у конституційно-правовій сфері, які є діаметрально протилежними і вимагають конфліктної взаємодії для досягнення урівноваженості. Конституційний конфлікт не є конституційною колізією, тому не є суперечністю між нормами права, актами та інститутами.

Конфліктність у конституційному праві – прояв соціальної активності суб’єктів конституційних правовідносин.

Структура конституційного конфлікту включає предмет (фактичні відносини конфронтації), об’єкт (певні цінності, на які спрямовані дії сторін конфлікту) , суб’єктів та інших учасників (сторони та треті особи), соціальну характеристику (соціальні детермінанти та наслідки конфлікту, соціальні явища, що мали місце одночасно з ним), правову характеристику (співвідношення з інститутами, структурами і механізмами держави і громадянського суспільства).

Конституційна конфліктологія – наука про конституційний конфлікт, що вивчає шляхи його подолання та припинення конфліктної взаємодії між суб’єктами конституційних правовідносин.

Здійснення регулюючого впливу на конституційний конфліктний процес має на меті переведення його у річище раціональної діяльності та взаємодії суб’єктів конституційно-правових відносин; здійснення впливу на конфліктну поведінку суб’єктів з метою досягнення бажаних результатів; обмеження протиборства рамками конституційного законодавства.

Тема 10. Конституційно-правова відповідальність

Поняття та функції конституційно-правової відповідальності. Конституційно-правова відповідальність як вид юридичної відповідальності.

Підстави конституційно-правової відповідальності.

Поняття та склад конституційних правопорушень.

Конституційне правопорушення (делікт) – передбачений факт неправомірної поведінки в конституційно-правовій сфері, є однією з підстав конституційної правової відповідальності.

Суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона та об’єктивна сторона в конституційному праві.

Об’єктом правопорушення є відносини, які регламентуються нормами конституційного права. Сутність їх полягає в тому, що це – найбільш важливі, фундаментальні відносини, в основі яких лежать ідеї і практика повновладдя народу України.

Конституційно-правова відповідальність – невід’ємний складовий елемент соціальної відповідальності особи, асоціацій, різноманітних формальних і неформальних суспільних інституцій. Особливістю конституційної відповідальності є відсутність детальної конкретизації, наявність конституційних санкцій. Санкція обов’язково передбачена конституційно-правовою нормою, тому санкцією може бути скасування актів, звільнення з посади (відставка, усунення з поста), дострокове припинення повноважень тощо.

Конституційна відповідальність буває: ретроспективною (відповідальність за минуле) та позитивною (відповідальна поведінка, відповідальне ставлення органу до своїх обов’язків, належне виконання своїх обов’язків, підзвітність, юридична компетентність).

Фактичною підставою ретроспективної відповідальності є вчинення правопорушення.

Санкції в конституційному праві.