Тема 6. Джерела галузі конституційного права україни

Джерело права – це форма існування правових норм, яка перетворює право в об’єктивну реальність. Джерелами права є: акти-документи, традиції, конституційно-правові звичаї, правові прецеденти, що в більшості своїй складають систему джерел відповідної галузі права. Джерела конституційного права класифікуються у залежності від способів правотворчості, за юридичною силою тощо.

Джерелами конституційного права України є:

• Конституція України,

• Закони України,

• Акти всеукраїнського референдуму,

• Акти Конституційного Суду України,

• Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,

• Нормативно-правові Укази Президента України,

• Міжнародно-правові договори та угоди, ратифіковані Україною та ін.

Елементами юридичної природи джерел конституційного права є : нормативність актів; юридична сила; форма і структура; дія актів у часі, просторі та за колом осіб; засоби забезпечення реалізації актів.

Тема 7. Конституція – основний закон держави та суспільства

Конституція України – (Основний Закон) правовий акт, що має найвищу юридичну силу в державі.

Поряд з терміном “конституція” для означення того самого інституту на початкових етапах його становлення застосовувалося ще й найменування “lex fundamentalеs” – з латинської “Основний Закон”.

Основні історичні етапи розвитку конституцій.

Конституція України складається з преамбули та 15 розділів, які об’єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів Перехідних положень.

Конституція несе могутній заряд, який має бути переведений у площину конкретних дій різноманітних суб’єктів конституційного права.

Механізм дії конституції полягає в перетворенні, втіленні конституційних норм у фактичній діяльності організацій, органів, посадових осіб і громадян.

Конституція України – акт всеохоплюючої дії. Вона поширює свій вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства, цей вплив має ідейно-політичний, морально-психологічний та юридичний характер.

Тема 8. Конституційно-правові відносини

Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права.

Найбільш характерними ознаками конституційно-правових відносин є такі особливості: 1) це найбільш суттєві суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення влади народом країни; 2) це різновид політико-правових відносин; 3) цим відносинам властиве особливе коло суб’єктів , головною ознакою яких є реалізація державно-владних повноважень; 4) конституційно-правовим відносинам характерний особливий спосіб реалізації прав і обов’язків учасників відносин.

Зміст конституційних відносин передбачає елементи: суб’єкти, об’єкти, суб’єктивні права, юридичні обов’язки.

Суб’єкт конституційно-правових відносин - це володар конституційно-правової правоздатності, який реалізує її безпосередньо в даних відносинах.

Об’єкти конституційно-правових відносин – певні дії, особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси і потреби суб’єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники (суб’єкти) вступають у ці відносини і здійснюють свої суб’єктивні конституційні права та обов’язки.

Виникнення конкретних конституційно-правових відносин пов’язане з юридичними фактами, які приводять у дію конституційно-правову норму.

Юридичні факти формуються у гіпотезах конституційно-правових норм і в залежності від їх зв’язку з індивідуальною волею суб’єкта поділяються на дві групи: події (юридичні факти, що не залежать від волі суб’єктів) та дії (юридичні факти, що залежать від волі і свідомості суб’єктів конституційно-правових відносин).

Конституційно-правова наука сприяє перетворенню галузі конституційного права на ефективний регулятор конституційно-правових відносин, і зокрема відносин протистояння, конфронтації. Довгий час дослідження конституційно-правових відносин відбувалося здебільшого у ракурсі співробітництва суб’єктів цих відносин. Інша сторона взаємодії суб’єктів конституційно-правових відносин – конфронтація – залишалася поза увагою вчених.