1.2 Навчальна програма

З А Г А Л Ь Н А Ч А С Т И Н А

Тема 1. Вступ до сучасного конституціоналізму

Конституціоналізм це політико-правова система держави та суспільства, що спирається на конституцію та конституційні методи правління, це система знань про фундаментальні політико-правові цінності демократії, їх склад, форми вираження, методи та стадії реалізації. Конституціоналізм включає такі положення, як верховенство права, правова держава, безпосереднє народовладдя, теорія і практика поділку влади, здійснення місцевого самоврядування, конституційне закріплення прав, свобод і обов’язків людини та громадянина тощо.

Конституціоналізм це нова дефініція в праві, тому поки що немає єдиного загальновизнаного визначення цього поняття.

Елементи конституціоналізму: Основний Закон держави, конституційна теорія, конституційні відносини, конституційна законність та правопорядок, конституційна правосвідомість.

Конституціоналізм як наукову категорію можна тлумачити з двох позицій. У широкому плані еволюція конституціоналізму починається від міфологічних форм світорозуміння – параполітології IV-III тис. до н.е., коли найінтелектуальніші представники людства стали замислюватись над сутністю категорій правди і справедливості, держави і суспільства, особливостями їх устрою, стали до раціонально-логічних форм мислення, тобто до ознак теоретичного знання, виникнення політико-правової науки. У вузькому розумінні, розвиток конституціоналізму як комплексу політико-правових ідей та державотворчої практики молодої буржуазії, переважно XVII-XVIII ст. (у багатьох країнах цей процес розпочався у XIX-XX ст.) орієнтується на створення інституціонально-правових умов функціонування держави, і конституціоналізм уже прямо пов’язується з творенням чи наявністю Основного закону держави, який мав найвищу юридичну силу, визнавав характер взаємовідносин ланцюжку “особа-суспільство-держава”, основи політичної, економічної і правової системи, закріплював форму правління, державний устрій і т. ін.

Основні тенденції розвитку сучасного конституціоналізму: демократизація всіх сфер життєдіяльності держави та суспільства, інтернаціоналізація, соціологізація, інформатизація, політологізація, психологізація і т. ін.

Термін “конституція” (від лат. сonstitutio – устрій, установлення) використовується сучасною наукою конституційного права у кількох значеннях: конституція фактична, конституція юридична, конституція соціальна. Юридичні конституції можуть мати формальний або матеріальний характер.

Функції конституції – це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Основними з них є – юридична, політична та ідеологічна функції.

Класифікація конституцій в літературі здійснюється за допомогою таких критеріїв: форма конституції, термін дії, спосіб прийняття, порядок внесення змін і доповнень, встановлені конституцією форма правління, форма державного устрою і державно-політичний режим.

Категорії сучасного конституціоналізму складають систему категорій, і в залежності від призначення, виду та місця категорії мають логічне, методологічне та юридичне значення.