10.4. До елементів зовнішньої сфери корпоративного управління відносять:

а) державні органи, засоби масової інформації;

б) громадські організації;

в) механізми ринкового контролю;

г) державні органи загальної та спеціальної компетенції, механізми ринкового контролю, громадські організації, засоби масової інформації.

10.5. Функції корпоративного управління:

а) поєднує господарювання в приватному секторі з інтересами держави та суспільства;

б) створює баланс цих інтересів з одного боку та формує прибутковість діяльності – з іншого;

в) поєднує всіх учасників корпоративних відносин, встановлює між ними механізми та способи взаємодії, мотивує їх діяльність шляхом зацікавлення в досягненні кожним своїх інтересів;

г) повна відповідь – а), б), в).

10.6. Корпоративні права – це

а) права, які отримує особа на частку у статутному капіталі;

б) права, які отримує особа або група осіб від володіння власністю, включає право на участь в управлінні й одержання дивідендів;

в) права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації

г) права власності на акцію акціонерного товариства.

10.7. Концерн – це:

а) група підприємств і фірм, що об’єднані навколо найбільшого, головного, «материнського» підприємства;

б) фінансово-промислова група компаній;

в) об'єднання формально самостійних підприємств різних галузей виробництва, транспорту, торгівлі, банків і страхових компаній на основі повної фінансової залежності від власників контрольного пакету акцій;

г) форма багатогалузевого об'єднання самостійних підприємств.

10.8. Японська модель корпоративного управління орієнтована на:

а) індивідуалізм і конкуренцію всередині компаній;

б) залучення міжнародних експертів до вдосконалення діяльності компаній;

в) соціальну єдність усіх учасників акціонерного товариства;

г) тільки конкуренцію всередині компаній.

10.9. Німецька модель корпоративного управління характеризується:

а) однорівневим управлінням;

б) дворівневим управлінням;

в) трирівневим управлінням;

г). немає правильної відповіді.

10.10. Психологічний підхід до визначення сутності корпоративного управління (КУ) полягає в наступному:

а) КУ – система відносин між органами управління акціонерним товариством, його власниками та зацікавленими особами з питань функціонування компанії;

б) КУ – управління, що породжує корпоративну культуру, тобто комплекс загальних традицій, установок, принципів поведінки;

в) КУ – управління компанією як суспільним інститутом, котрому суспільство надає ресурси для того, щоб воно забезпечило задоволення потреб соціуму;

г) КУ – політика та практична діяльність наглядової ради компанії, що сприяє захисту прав акціонерів – її власників.

11. 1. Суб'єктами корпоративного управління можуть бути:

а) окремі громадяни;

б) власники та менеджмент окремого підприємства;

в) державні та недержавні органи;

г) тільки б) та в).

11.2. Відповідно до законодавства України емітентами можуть бути:

а) юридичні і фізичні особи;

б) держава;

в) тільки юридичні особи;

г) правильно зазначені відповіді у пунктах б) та в).

11.3. Із позиції акціонера корпоративне управління є:

а) управління, яке сприяє тому, щоб вкладення не були пов’язані зі значними ризиками та забезпечували довгострокові гарантії збереження та збільшення вкладеного капіталу;

б) процес забезпечення виживання компанії та її безперервного розвитку;

в) політика та практична діяльність наглядової ради компанії, що сприяє захисту прав акціонерів – її власників;

г) процес управління, спрямований на ефективне та раціональне використання ресурсів і націлений на отримання прибутку.

11.4. Система управління, що характеризується широкою акціонерною власністю, коли вплив на прийняття рішень значною мірою залежить від менеджерів, застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією, має назву:

а) аутсайдерська;

б) інсайдерська;

в) корпоративна;

г) функціональна