Невміння керувати відчуттями та сприйняттям учнів

— невключення в роботу аналізаторів як умови утворення бага­тообразних зв'язків у корі головного мозку;

• невміння керувати сприйняттям учнів під час демонстрації навчально-наочних посібників (макетів, карт, таблиць);

• невміння забезпечити взаємодію 2 сигнальних систем як важ­ливу умову осмислення сприйнятого;

• невміння спиратися на попередній досвід учнів у сприйнятті;

• невміння розвивати спостережливість як рису характеру,

• невміння враховувати індивідуальні особливості сприйняття:

• аполітичність;

• синтетичність;

• аналітико-синтетичність;

• емоційність.

Недостатня робота щодо мовлення та уяви на уроці

1. Недостатня увага до самостійного мовлення учнів, його емо­ційності, виразності, послідовності, переконаності, багатству слов­ника; низький ступінь оволодіння усною розповіддю, специфікою термінології з предмета.

2. Мовлення вчителя: дикція, емоційна виразність, насиченість, темп, переконаність, натхнення, оптимальна звучність (іноді перед­часна втома).

3. Невміння використати та розвивати творчу уяву учнів, їхні інтереси, почуття, волю на уроці.

Недостатня робота щодо розвитку інтересів, почуттів, волі на уроці

• невміння викликати переживання, спиратися на позитивні емоції під час вивчення нового матеріалу;

• невміння викликати та підтримувати інтелектуальні, моральні, естетичні почуття;

• невміння розвивати почуття колективізму, відповідальності перед собою, класом, поваги до праці, емоційного ставлення до на­вчання як найважливішої відповідальності;

• специфіка емоційності вчителя: жести, міміка, вміння керува­ти собою, почуттями;

• невміння спиратися на інтереси учнів, задовольнити потребу в знаннях:

• недостатнє формування та розвиток вольових рис:

• вміння планувати та контролювати свої дії, їх виконання;

• формування наполегливості, витримки в навчальній роботі;

— недостатній рівень вольових рис самого вчителя:

• організованості;

• винахідливості;

• упевненості;

• врівноваженості.

Недостатня робота щодо розвитку пам'яті та розумової діяльності

• неосмислений характер запитань учителя, їх обсяг і рівень, система та послідовність, відчуття логіки предмета, стимулювання до розумової діяльності;

• незадовільний рівень формування самостійності, усвідомленості відповідей, ступінь переробки інформації учнями;

• низький рівень засвоєння понять;

• невиправданість використання індуктивних і дедуктивних методів;

• неврахування вікових особливостей мислення (образності, ступеня розвитку абстракції);

• неврахування в меті уроку розвитку конкретних властивос­тей мислення;

• недостатнє використання засобів для міцного засвоєння мате­ріалу:

а) відсутність акценту на причинно-наслідкових зв 'язках;

б) невиділення головного;

в) відсутність структурного оформлення матеріалу;

г) неправильна взаємодія слова та наочності, опора лише на запам'ятовування;

д) порушення закономірностей мислительних процесів: аналізу,синтезу, порівняння, аналогії, узагальнення тощо;

є) неврахування різної продуктивності, швидкості, точ­ності, міцності в способах запам'ятовування, типах пам'яті, мислення;

ж) недостатній аналіз помилок учнів та відсутність їх ви­правлення;

з) відсутність умов, які забезпечують стійкість та міцність навичок:

• можливість зміни способу дії під час перенесення умов їхнього виконання;

• недостатня різноманітність умов застосування навичок;

• відсутність попередження деавтоматизації навичок, їхнього розладу;

• особливості мислення та пам'яті вчителя (керівництво через виконання вправ, задач, їхнє дозування);

• виховання звичок культурної поведінки, культури праці;

• недостатній особистий приклад учителя як джерела зразку формування навичок та звичок учнів.