Методичні рекомендації вчителю щодо здійснення самоаналізу уроку

При здійсненні самоаналізу уроку слід дотримуватися таких принципів:

• принципу цілеспрямованості та системності, що передбачає дотримання лінії зв'язку «мета — результат», спрямованості на по­кращення навчального процесу шляхом підвищення рівня педаго­гічної майстерності вчителя. Керуючись цим принципом, учитель може забезпечувати ефективність своєї педагогічної діяльності;

• принципу діагностичного підходу. Цей принцип передбачає встановлення реального стану причин недоліків, утруднень, а непросто констатацію «було», «не було», «необхідно»;

• принципу наукової обґрунтованості, що передбачає максималь­не зменшення суб'єктивізму на основі триєдиного підходу в процесі самоаналізу: свідоме оперування основними категоріями й поняття­ми педагогіки і психології стосовно організації, технології навчан­ня; оцінювання відповідно до сучасних науково-педагогічних, ме­тодичних і психологічних досягнень; обґрунтованість і рекоменда­ції щодо засобів усунення виявлених типових недоліків;

• принципу аналізу заняття з позицій досягнутого результату. Для заняття найсуттєвішою характеристикою є те, якого результату було досягнуто в процесі уроку, а вже потім — як і яким чином це забезпе­чується. Тому навіть інновації формально не можуть бути підставою для його оцінювання. Отже, акцентування на формах, методах чи сучасних педагогічних технологіях без визначення результативності не забезпе­чують ефективності уроку, а самоаналіз набуває ознак формалізму;

• принципу демократичності. Під час проведення самоаналізу уроку демократичність розглядається як зосередження уваги як на позитивному, так і на недоліках, маючи на увазі, що самоаналіз уро­ку сприймається керівником доброзичливо;

• принципу оперативності, що передбачає своєчасність здійснен­ня самоаналізу заняття, а також його оперативне проведення з вис­новками та пропозиціями, спрямованими на покращення його зага­лом або окремих його компонентів, якщо це потрібно;

• принципу конструктивності. Дотримання даного принципу пе­редбачає впровадження вчителем сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, перспективного досвіду, нових технологій навчан­ня, володіння уміннями самоаналізу та самооцінки;

• принципу ретроспективності. Дотримання даного принципу передбачає володіння вчителем навичками порівняльного аналізу конкрет­ного заняття з попередніми чи іншими аналітичними матеріалами.

Порушення системного підходу до організації уроку

1. Організаційні форми навчання не відповідають етапам уроку або не є оптимальними щодо дидактичних завдань етапу.

2. Нелогічне поєднання форм організації навчально-виховного процесу.

3. Урок побудований так, що наступна фаза не є логічним про­довженням попередньої.

4. У меті не враховано розвиток загальнонавчальних умінь та навичок, а матеріал має такий потенціал. Не визначено мету для різних груп учнів.

5. Неефективно поєднуються методи навчання, методи контро­лю і самоконтролю.

6. Невміння зосередити увагу і мислення учнів на основному.

7. Не пробуджуються, не розвиваються пізнавальні інтереси, потреба в знаннях, розвитку.

8. Урок не має внутрішньої логічної цілісності.

9. Учитель сам чітко не уявляє дидактичну, виховну і розвивальну мету уроку.

10. Учитель не усвідомлює основного завдання підготовки до уроку — осмислення мети та засобів її досягнення.

11. Учитель не планує урок так, щоб учні відчули свою активну роль у навчанні, застосовує лише час від часу нові активні форми навчання та виховання, проводить стандартні одноманітні уроки.

12. Немає логічного поєднання змісту навчального матеріалу з навчальними можливостями учнів, неоптимально дібрані методи навчання та форми організації пізнавальної діяльності.

13. Невміння поставити нові цілі й завдання уроків згідно з обся­гом навчальної програми. Закостенілість, незмінність цілей.

14. Уявлення системи роботи як набору відокремлених заходів.