Аналіз уроку – школа педагогічної майстерності.

Вчитель, який уміє проникати думкою

в природу фактів, у причинно-наслідкові зв’язки

між ними, запобігає багатьом труднощам і невдачам”.

В.Сухомлинський

Відвідування й педагогічний аналіз уроку – незамінний інструмент вивчення вчителя й системи його роботи. Урок – це завжди зріз типового в творчому арсеналі вчителя, тому що частина є завжди відображенням цілого, а в цілому відбивається його частина. Вивчити педагога, минаючи його уроки, - неможливо.

Відвідування уроку та його аналіз – найважливіший, ефективний засіб індивідуальної методичної роботи керівника з учителем.

Аналіз уроку – спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість шляхом особистого оперативного втручання керівника школи впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів.

Педагогічний аналіз уроку – найважливіший канал формування й розвитку творчої активності вчителів.

Аналіз уроку – це засіб стимулювання самоосвіти педагога. Змістовна сторона процесу самоосвіти педагога у певній частині має формуватися на основі аналізу уроку.

Педагогічний аналіз уроку – засіб впливу керівника школи на формування стосунків співробітництва між учнем і вчителем.

Доцільно визначити шляхи впливу педагогічного аналізу на навчально-виховний процес. Аналіз:

дає об'єктивну оцінку діяльності як окремого педагога, так і всього колективу вчителів, зокрема щодо впливу на формування особистості дитини;

• інформацію щодо рівня навчальних досягнень учня і класу, динаміки змін особистісної сфери школярів;

• дозволяє ґрунтовно вивчити сутність позитивних явищ, визначити шляхи закріплення та розповсюдження досвіду;

• дає можливість визначити слабкі місця, прорахунки, прогалини та передбачає створення дієвих методичних рекомендацій щодо усунення недоліків, обов'язкове планування та систематичне проведення корекційної роботи;

• дозволяє не тільки виявити причину, організувати ліквідацію негативних явищ, але й попередити їх, що є дуже важливим в управлінській діяльності.

Саме такі вимоги ставить системний аналіз до повноцінної діяльності вчителя та управлінця в умовах моніторингу. Базовий моніторинг, що має на меті відслідкування рівня навчальних досягнень учнів з певних базових предметів, чи проблемний, який передбачає вивчення окремого аспекту педагогічного процесу, обов'язково ґрунтується на педагогічному аналізі, причому вимагає аналізу грамотного, кваліфіковано проведеного, справжнього.

Педагогічний аналіз уроку як спосіб управління навчально-виховним процесом

Діяльність з аналізу буде ефективною, якщо:

• вона здійснюється на наукових засадах;

• аналізуючий засвоїв методику здійснення аналізу;

• аналізуючий правильно обирає тип, вид аналізу, та адекватну форму фіксації змісту аналізу;

• аналізуючий доцільно й творчо використовує наявні опорні схеми аналі­зу, сам розробляє програми аналізу у кожному конкретному випадку;

• результати аналізу використовуються для планування й організації захо­ дів внутрішньошкільного контролю та методичної роботи, спрямованих на удосконалення професійної майстерності вчителів та, безумовно, для розвитку учнів.

Аналіз - слово грецького походження, яке в перекладі означає "розкладення". Форми аналізу та самоаналізу уроку:

1. Короткий (оцінювальний) аналіз – загальна оцінка навчально-виховної функції уроку, що характеризує вирішення освітнього, виховного і розвивального завдань.

2. Структурний (поетапний) аналіз – це виявлення й оцінювання домінуючих структур (елементів) уроку, їхня доцільність, яка забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів.

3. Системний аналіз – це розгляд єдиної системи з погляду вирішення головного дидактичного завдання й одночасного вирішення розвивальних завдань уроку, забезпечення формування навчальних досягнень учнів, засвоєння ними способів учіння.

4. Повний – це система аспектних аналізів, які включають оцінку реалізації завдань уроку, зміст і види навчальної діяльності учнів за такими характеристиками, як рівні засвоєння учнями знань і способів розумової діяльності, розвиток учнів. Реалізація дидактичних принципів і результативності уроку.

5. Структурно-часовий аналіз – це оцінювання використання часу на кожному етапі уроку.

6. Комбінований аналіз – це оцінювання (одночасне) основної дидактичної мети уроку і структурних елементів.

7. Психологічний аналіз – це вивчення виконання психологічних вимог до уроку (забезпечення пізнавальної діяльності учнів розвивального типу).

8. Дидактичний аналіз – це аналіз основних дидактичних категорій (реалізація принципів дидактики, відбір методів, прийомів і засобів навчання та учіння школярів, дидактична обробка навчального матеріалу уроку, педагогічне керування самостійною пізнавальною діяльністю учнів тощо).

9. Аспектний аналіз – це розгляд, детальне і всебічне вивчення й оцінювання під певним кутом зору якої-небудь сторони чи окремої мети уроку у взаємозв’язку з результатами діяльності учнів.

10. Комплексний аналіз – це одночасний аналіз дидактичних, психологічних та інших основ уроку (найчастіше системи уроків).

Різниця між традиційним, позаелементним