• МОВНА СИТУАЦІЯ – це сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень.

• Одномовна ситуація – це існування лише однієї мови у країні. Наприклад: ісландська мова в Ісландії.

• БАГАТОМОВНА СИТУАЦІЯ – це використання двох або більшої кількості мов у одній країні. Наприклад: фінська і шведська мови у Фінляндії. При цьому багатомовна ситуація може бути ЗБАЛАНСОВАНА, коли мови виконують однакові суспільні функції (наприклад: французька і нідерландська мови у Бельгії) і НЕЗБАЛАНСОВАНА, коли суспільні функції мов не збігаються (наприклад: у країнах Західної Африки місцеві мови переважають за демографічною потужністю, але поступаються європейським – за комунікативною).

• БІЛІНГВІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ – це взаємодія декількох мов у одному мовному колективі. Наприклад: існування англійської та французької мов у Канаді.

• БІЛІНГВІЗМ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ – це володіння однією людиною кількома мовами.

• ДИГЛОСІЯ – це взаємодія 2х або 3х варіантів однієї мови з їх функціональним розподілом. Наприклад: існування класичної арабської мови і місцевих діалектів арабської мови у країнах Магріба. Компонентами диглосії можуть бути різні варіанти однієї мови (літературна мова і діалект) та різні стилі мови (книжний і розмовний).

• НАЦІОНАЛЬНА МОВА – це соціально-історична категорія, яка означає мову, котра є засобом спілкування нації й виступає у 2х формах: усній та письмовій. Вона формується разом із формуванням нації і є одночасно передумовою і умовою її появи та існування з одного боку, і результатом, продуктом цього процесу з іншого.

ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ ВІД МОВИ НАРОДНОСТІ:

1) наявність письмової форми (мова народності може користуватися писемністю іншої мови);

2) багатший словниковий склад;

3) досконаліший граматичний устрій;

4) наявність літературної нормованої форми мови;

5) поліфункціональність.

ТРИ ШЛЯХИ УТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ МОВ:

• розвиток уже готового матеріалу

• концентрація діалектів

• схрещування мов та діалектів

• НАЦІОНАЛЬНІ ВАРІАНТИ МОВИ – це варіанти реально єдиної мови, що існують у різних національних державах. Наприклад: у Великобританії існує британський варіант англійської мови, у США – американський, в Австралії – австралійський.

• ЛІТЕРАТУРНА МОВА – це оброблена і зразкова форма мови того чи іншого народу. ЇЇ ОСНОВНІ ОЗНАКИ:

1) наявність письмової форми, яка є нормалізованою і кодифікованою;

2) обов’язковість її норм як зразкових для всіх, хто говорить цією мовою, на відміну від територіальних, соціальних та функціональних варіантів мови;

3) поліфункціональність, стилістична диференціація.

• ВІДМІННОСТІ МІЖ ЛІТЕРАТУРНОЮ МОВОЮ І МОВОЮ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1) літературна мова – нормована, а мова художнього твору містить не лише літературно-нормоване мовлення, а й індивідуальний стиль автора та мовлення персонажів, які створені автором. Стилізовані художні тексти і мовлення персонажів передбачають відхилення від норми;

2) мова художньої літератури – це засіб художнього відображення дійсності та емоційного впливу на читача, а літературна мова – це засіб спілкування в усіх сферах суспільно-політичного життя людини. Літературна мова – поліфункціональна.

***** ***** *****

• МОВА МІЖНАЦІОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ – це мова, яка слугує засобом спілкування між представниками різних національностей, народностей та етнічних груп всередині багатонаціональної держави. Наприклад: у СРСР міжнаціональною мовою вважалася російська.

• МІЖНАРОДНІ МОВИ – це мови, які слугують засобом спілкування між народами різних країн. Вони поділяються на природні (наприклад: англійська мова) та штучні (наприклад: есперанто).

• СВІТОВІ МОВИ – це міжнародні мови глобального використання. Роль світових закріплена за ними юридично шляхом визнання їх “міжнародними” чи “робочими” у різних міжнародних організаціях та при проведенні міжнародних заходів – політичних, наукових, культурних або спортивних. Вони відзначаються виконанням максимальної кількості суспільних функцій у загальносвітовому масштабі. Наприклад: англійська, російська, китайська. Є світові мови вузького призначення, що використовуються в усіх країнах, але їхнє функціонування обмежене рамками певної професії чи галузі людської діяльності. Наприклад: латина – для медиків, фармацевтів та біологів.

• ШТУЧНІ МОВИ – це знакові системи, створені для використання у тих сферах, де вживання природної мови менш ефективне або неможливе. За спеціалізацією та призначенням їх поділяють на СПЕЦІАЛІЗОВАНІ – символічні мови науки (наприклад: мови математики, хімії) та мови спілкування людини з машиною (наприклад: мови програмування) і НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНІ – комунікативні системи, які були спеціально сконструйовані для міжнародного спілкування (наприклад: волапюк, інтерлінгва).