Відокремлені члени речення

Відокремленими називаються такі другорядні члени речення, які використовуються в мові для підсилення, пояснення або уточнення силової ролі якогось члена речення. Відокремлюватися можуть тільки другорядні члени речення. Головні не відокремлюються, вони є носіями основного повідомлення.

Відокремлені члени речення
Відокремлені означення	Відокремлені прикладки	Відокремлені додатки	Відокремлені обставини
1. Переляканий і розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повінню двір (М.Стельмах)- непоши-рені відокремлені одно-рідні означення, вираже-ні дієприкметниками. 2. Жагучими пахощами дихала земля, розпалена садами (З.Тулуб) - поширене відокремлене означення, виражене дієприкметниковим зворотом.	Тим часом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік (О.Гончар). Під нами прокидались тумани, а над нами падало й падало листя – золоті сльози осіннього лісу (М.Стельмах). В обох реченнях відокремлені поширені прикладки, виражені словосполученням.	Я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Леся Українка) – непоширений відокремлений додаток, виражений іменником зі словом окрім.	1. Хвилюючись, Тимко розповідав про свої перші подвиги (Ю.Збанацький) – відок-ремлена непоширена обставина, виражена дієприслівником. 2. Тонкий лист, облітаючи з жовтих дерев, лягає на плечі (О.Гончар) – відокремлена поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом.

Відокремлені означення

Відокремлюються, виділяючись комами на письмі та паузами у вимові, означення поширені і непоширені, узгоджені і неузгоджені. Відокремлені означення містять додаткові повідомлення, конкретизують висловлювану думку. Наприклад, Непорушно стоять дерева (які?), загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М.Коцюбинський) – додаткову інформацію про предмет дерева несуть відокремлені однорідні узгоджені означення загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою, виражені дієприкметниковими зворотами. Швидко надходив вечір (який?), морозний, зоряний (О.Гончар) - ознаки підмета вечір розкриваються за допомогою одиничних узгоджених означень морозний, зоряний, виражених прикметниками.

Означення в і д о к р е м л ю ю т ь с я на письмі комами, якщо:

1. виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом і стоять після означуваного слова: Ліс, закутаний у м’яку білу габу, стоїть непорушно, облитий місячним сяйвом (У.Самчук). Я люблю українське село, повне шуму, повне дум (В.Сосюра). Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні (А. Малишко).

2. стосуються особового займенника (незалежно від позиції): Переповнений любов’ю, я відкрив кохання книгу (П.Тичина). Довго, довго чув я, полонений сном, солов’їну пісню за моїм вікном (В.Сосюра). А він іде, високий, посивілий, на схід, на захід поле огляда (А.Малишко). Щасливий і веселий, він глянув на високе небо, але то вже було не небо, а грандіозний блакитний циферблат (О. Гончар). Іноді займенник може бути пропущений: Малий, сиджу біля вікна і всього боюся (Є.Гуцало).

3. стоять після означуваного слова-іменника, якщо перед ним уже є узгоджене означення: Нова книга, цікава, захоплююча, була гарно оздоблена. Учорашня мандрівка, незвичайна і сповнена сюрпризів, була приємною. Але, якщо перед означуваним словом-іменником немає означення, непоширені означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися. Це залежить від бажання автора. Записуючи такі речення, керуйтеся їхнім інтонуванням. Сади шумливі і духмяні холодна осінь роздягла (В.Сосюра). Зірки розсипались холодні і дрібні (О.Кононенко).

4. означення (поширені чи непоширені) стоять перед означуваним словом і мають додатковий відтінок обставинного значення – причини чи умови (можна додати слова будучи, бувши): Вражений небаченим видовищем, хірург прикипів до місця (О.Довженко). Осяяні сонцем, гори блищать (Олександр Олесь). Увага! До таких означень можна поставити питання чому? за якої умови? незважаючи на що?, і стоять вони переважно на початку речення.

5. неузгоджені означення (виражені іменниками з прийменниками) і мають певне змістове (уточнююче) навантаження (при цьому речення відповідно інтонується): Стара книга, у вишуканій обкладинці, з чудовими гравюрами, була придбана в подарунок.

6. неузгоджені й узгоджені означення, відділені від означуваного слова-іменника іншими членами речення: Срібним маревом повиті, біля сіл стоять тополі (Леся Українка). На покуті, залитий сонцем, під сліпучою синявою неба сидів старий Чумак (І.Багряний).

7. Кілька непоширених означень, що стоять у кінці речення, відокремлюються т и р е, якщо відділяються спеціальною інтонацією: Тихі, ніжні зорі спадали з неба – білі, непрозорі… (Леся Українка). Я кину все. Я вірю в кілометри – обвітрені, задихані і злі (Л.Костенко).

Н е в і д о к р е м л ю ю т ь с я :

1. узгоджене означення, яке за змістом стосується присудка: На другий день після обіду вона прийшла до мене весела та бадьора (В.Винниченко). Хата стояла нагорі чиста, біла, весела (І.Нечуй-Левицький);

2. узгоджене означення, що стоять перед означуваним словом і виконують лише роль означення (не мають відтінку причини): Битий не раз ворог відступав на захід (І.Цюпа).

3. означення, яке стосується не особових займенників: Я думаю про щось чуже… (М.Коцюбинський);

4. означення, виражене дієприкметниковим зворотом, що стоїть після одиничного прикметника: Федір поважно брав жменю насіння з великої, влаштованої з лантуха торби, зосереджено напружив руку й кидав зерно в землю (І.Чедей). Але, якщо таке означення має уточнювальний характер, то відокремлюється: Блакитний, оповитий серпанком, остів туманіє в морі (О.Довженко).