- •Синтаксис і пунктуація Основні поняття синтаксису
- •Основні поняття пунктуації
- •Загальне поняття про словосполучення
- •Побудова і вживання словосполучень
- •Класифікація словосполучень групи словосполучень за будовою
- •Групи словосполучень за способом вираження головного слова
- •Типи підрядного зв’язку в словосполученнях
- •Узгодження
- •Керування
- •Прилягання
- •Типи підрядного зв’язку
- •Поняття про речення
- •Порядок слів у реченні
- •Види речень
- •1. Речення за метою висловлювання
- •2. Речення за емоційним забарвленням
- •3. Речення за будовою граматичних основ
- •4. Речення за наявністю чи відсутністю другорядних членів
- •5. Речення за наявністю (відсутністю) необхідних членів
- •6. Речення за наявністю елементів ускладнення
- •Підмет та способи його вираження
- •Присудок та способи його вираження
- •Узгодження простого дієслівного присудка з підметом
- •Особливості узгодження присудка з підметом, вираженим словосполученням або складноскороченим словом
- •Тире між підметом і присудком
- •Другорядні члени речення Означення
- •Прикладка як різновид означення
- •Додаток
- •Обставина
- •Види обставин
- •Порівняльний зворот
- •Односкладні речення
- •Називні речення
- •Означено-особові речення
- •Неозначено-особові речення
- •Узагальнено-особові речення
- •Безособові речення
- •Неповні речення
- •Неповне речення з пропущеним головним членом:
- •Неповне речення з пропущеним другорядним членом:
- •Слова-речення
- •Просте ускладнене речення Ускладнені речення
- •Однорідні члени речення
- •1. Кома ставиться:
- •2. Крапка з комою:
- •3. Кома не ставиться:
- •Узагальнювальні слова при однорідних членах речення
- •Розділові знаки при узагальнювальних словах
- •Однорідні й неоднорідні означення
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені означення
- •Відокремлені прикладки
- •Відокремлені додатки
- •Відокремлені обставини
- •Уточнювальні члени речення
- •Слова, що стоять поза граматичним зв’язком
- •Звертання
- •Форми звертань в українській мові
- •Вставні слова, словосполучення слів і речення
- •Вставлені слова й речення
Неозначено-особові речення
Н е о з н а ч е н о - о с о б о в и м и називаються такі односкладні речення, у яких головний член виражає дію, що стосується невизначеного кола осіб: Вчителя й дерево пізнають по плодах (Нар. тв.).
Присудок у таких реченнях виражається дієсловом у формі 3-ої особи множини теперішнього, майбутнього або ж у формі множини минулого часу. Дійова особа тут відсутня й точно назвати її не можна: важлива сама дія, а не її виконавець. З давніх-давен творців пісенного слова – піснетворців – називають у нас співцями (Б.Харчук). Пили каву з білою булкою (Б.Лепкий).
Узагальнено-особові речення
У з а г а л ь н е н о - о с о б о в и м и називаються такі односкладні речення, у яких дійова особа мислиться узагальнено. Не підкидай жару до вогню. Любові силою не допоможеш.
Головний член у таких реченнях найчастіше виражається дієсловом у формі 2-ої особи однини або множини: За цю науку цілуй батькам руку. Зрідка присудок може виражатися іншими особовими формами: Золоті гори обіцяє (3-я ос. одн.). Як дбаємо, так і маємо (1-а ос. множ.). Гостей зустрічають хлібом-сіллю (3-я ос. множ.).
Такі речення виражають узагальнені судження, поради, застереження і здебільшого вживаються в загадках, прислів’ях, приказках (народна творчість), переважають у розмовно-побутовому та художньому стилях і надають мовленню афористичного характеру.
Безособові речення
Б е з о с о б о в и м и називаються такі односкладні речення, у яких головний член – присудок – позначає дію, процес або стан, що мислиться незалежно від виконавця: Місяця не видно (В.Винниченко). Надворі смеркало (А. Тесленко). Скрізь тихо, спокійно (М. Коцюбинський).
Безособові речення вказують на стан природи, навколишньої дійсності, фізичний або психічний стан людини, незалежно від самого виконавця, і процеси, що виражають ставлення до повідомленого: Світало (стан природи). Зробилося страшно (психічний стан людини).
Головний член у безособових реченнях може виражатися:
безособовим дієсловом: Світало по-березневому рано (З.Тулуб);
особовими дієсловами в безособовому значенні (мають форму 3-ої особи однини або форму середнього роду): Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі старий дідусь навча своїх онуків (Леся Українка). Вдарило, задзвонило, як на Великдень (М.Куліш);
дієслівними формами на -но, -то: Там усе правильно записано;
прислівниками разом з дієсловами (було, буде, стало, стане) або без них (добре, важко, холодно, болісно, жалко, важливо, журно, легко, лячно, славно, соромно, страшно, сумно, тепло, тихо, хитро, прикро, чутно): Чутно плескіт у струмочку (Леся Українка). Було видно простори лісів, ланів, лук (К.Гордієнко). Тож добре людині на білім світі.;
неозначеною формою дієслова із заперечною часткою не і без неї: Не злічити мені тих зірок (В.Сосюра). Писати тільки правду (О.Довжекно);
дієсловом бути у формі минулого та майбутнього часу з часткою не: Більше не було слів (М.Коцюбинський). Серед цієї юрби не було сумних;
словами біда, гріх, жаль, лінь, сором, шкода, пора, час, можна, необхідно, (не) треба, (не)можливо, (не) сила, немає (нема): Та нині гріх замкнути в клітку вільну мисль (І.Франко). І все на світі треба пережити (Л.Костенко). Тієї землі забути нам не сила (С.Крижанівський). У гаю, гаю вітру немає (Т.Шевченко).
Головний член безособового речення може виражатися у формі складеного присудка: Почало світати (Ю.Яновський). Йому хотілось бути молодим (Л.Костенко). На душі було гірко (Л.Письменна).